[…]

Після певної точки база закінчується,
починається чистий аркуш,
такий дивовижно порожній, лункий,
розкреслений законами фізики,
після певної точки "що" закривається,
на сцену виходить "як", і легко так
упасти без поручнів, загубитися без карт,
і можна, в принципі, зупинитися,
всі подальші фарби вкладаються
добровільно, всі подальші літери
пишуться довільно, тексти швидше
не матимуть читача, адже складаються
потойбіч мови, можна заплющити
очі, й мовчання забудеться в гомоні
вулиць, дбайливо затулять долоні
турбот, а можна й торкнутися, може,
там стане креслення щасть, а може,
драма абсурду, може, блукання
в розбитих дзеркалах, а бозна-його,
що ще може...

Обкладинка: я + MJ