[…]

У стіну мовчання врізаються хвилі... 
Солоний бетон неприступний і сірий... 
Пальці покорчені мацають тріщини, 
але не знаходять, і мозок судомиться: 
Як просочитися крізь непохитну цю 
даність? Де ця стіна – перед морем,  
чи по́перек мене? Хочеться дуже 
прорватися чи обійти її, та не знаю, 
чи вдасться, багато таких уже були 
ж бо... залишились примарами чужих 
вірувань... 

Обкладинка: я + MJ