Метатемпоралія

І.
Немає марної сльози, 
немає марного страждання,
якщо все, що ти пізнав
за існування, можна задіяти
у темпоральному прагненні
до того, щоб кожна частка
у безначальній спіралі колись
пролетіла найближче до
досконалості...

ІІ.
Дотягнутися до вчора
крізь коріння тільки 
заради того, аби
посидіти поруч,
разом подихати,
милуючись квітом
яблуні... цей плач
у куточку усміху –
сконденсований
час, де ти будеш
жити вічно...

Зображення: я + MJ