[…]

Коротка мить балансу на хиткій
конструкції обманює жаданим
вприском допаміну, відчуваєш,
ніби можна не старатися вже,
та якщо даси собі розслабитися,
регіт божевільний виривається
зі схрещених палиць, замотаних
сяк-так, сяк-так прибитих цвяхом
заіржавілим – яка нездарність!
трясця твоїй матері, такі фортеці
не стоять у буревоях, звісно, ще
не час, треба зібратися, авжеж,
треба мовчати, видихати (вічно)
рано, знаю-знаю, зуби зроблені
для того, щоб перегризати вузол
гордіїв на горлі, уперед і вгору,
мавпи, чи зібралися не здохнути
ніколи? – добре, добре,
капітан, мій капітане, дай бодай
присісти трохи, глиняні судомить ноги,
не призвичаєні до перенавантажень
протягом років, повіки роздирає
доля на свою нікчемне значення,
які були раціональні зерна – перетерті
борошном богів з неситими гримасами
й загаслими очами, випалено дизель,
зупиняюся серед спустошених полів,
і знав би як, то повбивав би, знав би як,
то запобіг, не допустив би, знав би як,
тоді зцілив би, знав би, гори зворотив,
опору мав би, витряхнув з планети б...
деяких, але наразі залишається – вдихати,
й несміливо видихати, роздивлятись
під ногами (глиняними) будівельні
матеріали, (в міру жалюгідних сил)
здіймати й лаштувати риштування
для червоної калини, сподіваюся,
їй стане резильєнтності загоїти розриви,
сподіваюся, що дочекаємось разом
весни...

Обкладинка: я + MJ