На мертвих зростає трава,
квітками дикими пурхає радість –
іллегітимна на тлі стіни плачу,
проте тілу Христа в обіймах
м'якої зеленої ковдри краще,
ніж на цвяхах, бо кожний клаптик –
це атомний видих того, хто відбув
темпоральним болідом у простір,
відгув ім'я своє з краю губ у
майбутнє, де буде присутній
відлунням відпущений дух
й сміятиметься на віях зеленим
кольором...
Обкладника: Bradley Brister
Залишити відповідь