Не захиститися
від дотику зими,
худе голодне тіло
роздирає крик,
кристалізується
повітря в пісню,
вся твоя любов
утілюється в лід,
і коли скінчиться
видих, станеш
просто ґрунт,
ґрунтам – лежати
до весни і снити,
як гасають на
санчатах діти,
возносячи до сонця
мерехтливий гімн,
відсотка сота доля
надбання́ над
рівнем животіння,
крок малий шляхом
у 10 000 миль,
спазмить в осерді
всіх твоїх тривог
незграбний знак
усіх твоїх надій,
безцінний опір
пустоті, безглуздий
в'юн веретена, і
дзвін струни тихенько
промовляє імена,
твої єдині молитви,
що інеєм залишаться
на горлі...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь