[…]

І форми мрій тривожили пісок,
і цілу ніч ти малював несамовито,
зухвалий жрець, ти пробував
злетіти в середовищі Юпітера,
не маючи на те ні м'язів, ні скелета,
лише туманну візію проекту,
сипалося скло стрільчастих вітражів,
кололо ніжні тонкошкірі стопи,
зухвалий жрець, ти розчахнув
легені, та пекельний біль спинив розбіг,
і доведеться переглянути первинні
креслення прозорих крил балончастих,
мала душа в такій великій темряві,
лещатах непроглядної зими, малює
мрії в купах попелу, спостерігає,
як планета робить діаманти з мертвої
сировини, гадає, як знайти своєму
світлу місце між карбонової суєти,
як дістатися тієї висоти, куди штовхає
помпа в грудях, і надокучливі бентежать
сни, конструкції зростають й обростають
шпичаками, шукає прихисток бажання
в алюмінії й титані, ця твоя ідея вже такою
стала чудасією, далекою від будь-якої
грації... зухвалий жрець здіймає очі
над вагу повік, і знову відпускає в небо
стріли свого марення – на міліметр
відійнятись від пісків...

Обкладинка: я + MJ