Позначка: любов

Пагінство

І.
Згорає збіжжя золоте,
згорає в купи звалений
непотріб, четвертий вимір
все пресує в антрацит,
а з кращого – каміння
витисне коштовне, добрий
цвіт лягає пасмами на щит,
і все заради видива
пото́йбіч сьогодення,
все згорить, залишиться
лише до біса агресивна
мрія, вперта, як надія,
вірою полита, формація
кристалічна, опора
майбутнім пагонам,
це видиво едему
у глибині очей болить
тому, чиї груди простерті 
назустріч негоді...

ІІ.
Поблагослови,
о Мати хробаків!
зростити й вигодувати
зерня́, посадовити в 
соковитий твій живіт,
нехай здійме́ться у
білоблакить зі
сліпоти роз'ятрених
карбогідратів
єванге́лія зелена,
наполеглива, гнучка,
жагою демонів плекана
пісня розточе́ння світла,
із нагромаджень зла
сформована весна,
пророчиця пришестя
ситості й примноження
без каяття, зухвалий змах
до зоряних суцвіть,
досі небачена на тлі
тисячоліть блаженна
наша Панна...

Обкладинка: я + MJ

21.04.2025

БОГ – РЕЧОВИНА//GOD IS A MATTER (ВІДЕО)

Вірш – Максим Холявін (xsimko)
Візуалізація – спільно з ChatGPT
Монтаж – Максим Холявін
Музика – Helmut Schenker – Endless
(via epidemicsound.com)

17.04.2025

Вона стогне, коли я вилизую її анус,
надсилаю телеграми ниточками нервів
у надра голови, де душа її стискається
від насолоди, змушує мене усміхатися
і продовжувати торкатися забороненого
у плині течії оголеного справжнього,
ідея проста: секс не для того, щоб кінчати,
а для того, щоб кінчати разом...

Обкладинка: я + MJ

26.11.2024

ཨེ་མ་ཧོ

Навіть найпростіший предмет
розгортається квіткою формул,
короною чудовою чисел і літер
в очах спостерігача [е ма хо!],
переплітається з усім на світі
паростю любові та відторгнення,
так формується матриця
із фракталів, схвильоване море,
і навіть рекурсія сприймається
джерелом блаженного здивування [е ма хо!]
для того, хто став понад,
для того, хто досяг могутності
й сконструював золоте коло оптики [е ма хо!],
сфокусував у ньому промені ключем
на той бік початкового зору, побачив [е ма хо!],
як перетворюються атоми, граються
кванти, геніальний механізм простого
робить, позбавлений призначення й значення [е ма хо!],
порожній в осерді волі...

Обкладинка: я + MJ

20.11.2024

…вище божих зір

Був би богом –
вів би плем'я
перелогами,
жінок, чоловіків
і їхніх дітлахів,
без посередників,
пророків, фарисеїв,
вів би, доки не набридло
їм й самі собі боги
не стали, вилетіли б
із гнізда долонь спіраллю
у зеніт, а вниз текли б
щоками теплі сльози
за всі життя, поламані
у божевільній сліпоті тисячоліть,
які вони тепер не пам'ятають,
які лишилися позаду в мареві,
хтось озирнеться, може,
і побачить – лиш колиску
з ковдрою, з якої виросли...

Обкладинка: я + MJ

12.11.2024

G.O.D.D.I.T.Y.

Бог – не персона,
бог – речовина, хоча
й диктує парейдолія
обличчя в брижах, та
психологічний портрет
його – періодична таблиця,
Deus est machina,
найкращі молитви
до неї – математика
у храмі лекторію,
вівтар її – лабораторія,
хрест її – π,
поклоніння їй – пізнання́,
дарунок її – Філософський камінь,
вона – працює, довкола розлите
гудіння водню та вуглецю…
…вслу́хатися
в присутність життя
навіть за межами життя,
в музику його тиску,
в істинність гри
без практичного смислу,
коли доконано ритуал,
витончується матриця слів
і цифр, залишається просвітлення
розуміння,
історія, прочитана на сторінках днів,
стає зіркою…

Обкладинка: я + MJ

24.09.2024

[…]

Цей біль – священний –
окреcлює амплітуду
тріпотіння твого серця
в процесі зоряної дисперсії,
у тендітній рівновазі між
гравітацією та випроміненням, 
яка непомітно хитається,
мов дівчинка на кулі,
і все всередині передчуває,
як душа стане попіл,
біль залишає у вакуумі
щемливий спів про все, що
найбільше важило, й тіло
червоного гіганту зберігатиме
спадок для когось, кому
раптом не буде байдуже
в нуртуванні чужих і химерних форм,
цей біль – священний,
в ньому все, що – було...

Обкладинка: я + MJ

24.09.2024

Некрозистенція

В мене нема стійкості,
в мене нема впертості,
в мене є лиш інерція
напівпритомного вибору,
голос ущент заглушений,
погляд додолу опущений,
сухість на місці солоних джерел,
і спалене поле нейронне,
в мене немає бачення,
хитрого плану не маю я,
часто здається, потрачено все,
та не достеменно насправді це,
як воно буде? – не знаю,
стежка заростає бур'янами
вмить, і час біжить, за часом
не встигаю, тьмарить лиш
на обрії стіна – все ближче
підступає, обличчя горить,
покривається набряками,
так мало випадає існування,
щоб зрозуміти, вижити і досягнути
хоч сяких-таких вершин...
...в сухому висліді все-таки найкрутіше –
ми з моєю любов'ю дали життя,
краще ніж мали, а отже потойбіч
завіси попереду проглядає ранок...
...трошки усміхаюся...

Обкладинка: я + MJ

11.09.2024

Криптекс

Ядро з грубого металу
пручається моїм пу́чкам,
ключові точки розтікаються
від рецепторів і ховаються
у текстурі, натальна карта
складається ось уже стільки
років, знайдено стільки сузір'їв,
пройдено стільки шарів, але суть
залишається тою ж самою,
суть не змінюється, метал скрегоче
синапсами, Аніма верхи на кулі
граційно вигинається – знаком питання,
і ложка, якої немає, в моїй руці гнеться,
первинна мова блукає дзеркалами,
слова перекручені до невпізнаваності,
поверхнею повзають пальці, маються,
повторюються завдання – від сну до сну,
але той, хто бачить сни, приречений
не здаватися, бо занадто вже любить
дихати, і допоки воно дихається –
блукає експедиція ядром планети,
шукаючи відповіді, як воно розкривається,
і як примусити його прорости...

Обкладинка: я + MJ

31.08.2024

Проектна документація

Десь у темряві бібліотек
заховалися креслення
найщемкішого існування,
їх може знайти ехолот лиш,
і камертон звивається
в хребцях і б'ється в дзвін,
той, хто бачить сон,
дослухається до відтінків
частот, розтираючи язиком
піднебінням барвисту мить –
як вона звучить? Чи потрібен
ремонт? Чи досі на горищі
живуть горобці? Як далеко 
з даху простирається горизонт?
Точка опори в шумі "де" й "коли"
загублена відбиває сигнали,
а значить, не варто знецінювати
надію – можливо, нема того,
ЩО було, але знання ЯК
дозволить будувати знову...

Обкладинка: я + MJ

30.08.2024

Персистенція

Знайти заспокоєння
в упертості живої речовини,
в наполегливості зеленого кольору,
в брутальному танку хижацтва
і травоїдіння, в красі крони й
макабричних створіннях між коренів,
мої мертві тут, на цій планеті,
обійняті її тяжінням, її долею,
мої мертві живі у продовженні
хімічної круговерті, мої мертві
постійно в моїх легенях, а отже –
у крові моїй, а отже – в душі наші
руки лишаються з'єднаними,
і губи мої стискаються й кривляться
у запереченні марноти та поразки,
якими розписані наші шляхи,
бо ми народжуємося без хисту до
малювання, замість фактів я хочу
розповісти казку, але, мовби ві сні,
язик слабкий, і тільки белькотіння
котиться за вітром, воно про те, що
в моїх очах є примари перемог, є
впертість живої речовини, є боязка
наполегливість до зеленого кольору,
є безсила жага цвітіння, розбавлена
втомою і недовірою сторонніх, проте
де всім цим речам іще бути? – і хоча
я не маю жодного значення, моя жменька
атомів у сузір'ї прожитого є також
трошки зіркою, а отже життя моїх
мертвих теж не позбавлено слави,
життя моїх мертвих переступає
оболонку тіла, насичуючи все, що
придатне хоч трохи любити, скільки
би бісеру не було розгублено, навіть
там, де нічого не залишилось, є тисячі
нерозкритих почуттів, котрі можна собі уявити...

Обкладинка: я + MJ

30.08.2024

Метемпсихоз

Скляна нитка часу
пропущена в хребті,
сповита в голові руками,
що грають променями
в пітьмі, якоріє в ядрі
коду глючна сталість,
пручається еволюції,
руки струни перебирають,
намагаються створити
реверсивну вібрацію,
яку почують учора ті,
чия форма лишилася
поза обрієм, з вірою
в гравітацію стрибок
виконує через безодню
той, хто бачить сон,
але плутається знову
й знову, вертається до
вихідних даних, падає
в процесі версифікації
позачасся, натягують
руки потік часток, щоб
дістатися виміру над
тривіальністю існування,
фізично пройти в мета-
фізичне, розгорнути
полотно метаверсу й
почати малювати спогади
про те, як після мільйонів
спроб мавпи вишили
бісером дев'яту симфонію
мовою зірок, той, хто
бачить сон, усміхнеться
нарешті, знесилено й
радісно, і спіткає, ймовірно,
анігіляція його, але залишиться
Хокінгова радіація
того, що зробила любов...

Обкладинка: я + MJ

28.08.2024

Тренодія

Зачепися, душа,
за пил, за пилок, за котяче хутро,
за стебло будяка, за кульбабин пух,
за яку там ще незначущість –
щоб не знесло хвилями ентропії,
щоб залишитися тут, навіть як
пам'ять витре жорстоке море,
бо саме тут були найкращі хвилини,
бо саме тут були найвитонченіші минути,
бо саме тут були ми, бо саме тут було я,
бо саме тут не прижилося коріння,
але саме на цей ґрунт спиралося в спробах,
зачепися, душа, зачепися, мій марний погляде,
збайдужій до правди сумної із уст освічених,
тримай біля серця у коханні й захопленні створене,
нехай, рано чи пізно, життя яросне й зболене
стане світлим потоком матерії переродженої,
я люблю своє й своїх, наскільки на те спроможний,
і зараз, і, може, тоді, коли станемо плазмою наднової...

Обкладинка: я + MJ + Ps

03.08.2024

¿Жонглер?

Рівновага того, в кого двадцять рук,
і у кожній руці по мотузці з планетою на кінці –
необхідність танку́, малювати у просторі круг,
необхідність стискати й тягнути їх,
щоб не зірвались і не зринули у пітьму,
щоб не зіткнулись, ламаючи кільця орбіт,
в того, в кого двадцять рук, кожна рука гудить,
руки гудять, і він ловить між них унісон,
регулюючи інтервал, регулюючи натяжіння
м’язів і мотузків, поки вирівняється тон
рівновагою архітектур, поки тиша не зазвучить
строєм сну мудреців і будд, строєм так,
як ти маєш буть, строєм, чутним далеко не всім,
хіба тим, в кого теж двадцять рук,
хто теж ловить звук, тримаючи вже – тебе
з того краю мотузки, між своїх планет.

Обкладинка та графіка: я + MJ + Ps

23.07.2024

Стабілітрон

Сонцю важко піднятися –
проваджу техногенний ритуал,
впираючи кран у потрощені
плити вчорашнього дня,
коси нервів у тросах строплю
до проміння, і "віра!" щосили
до себе кричу, на зіниці червоний
серпанок лягає, у марення
котяться сни, невідчутним
ортезом стискає хребці –
в обіймах тримає надія на дні,
жалісно арматура витягує серенади
деформації – схоже, що ми
не зламалися, схоже, що ми
всто́яли (принаймні, по́ки що),
хоча конструкцію хитає у хибкій
рівновазі, картина світанку
сяк-так тримається (принаймні,
не падає), і сонячне око
з-під повіка на горизонті
милується тепло на мою любов
(скільки вже її залишається...)

Обкладинка: я + MJ

16.07.2024