Позначка: сучасна українська поезія

Інфраструктура

Над дахами струменять літери,
картинки летять із вікон
перемішані з нотами,
нейронна інфраструктура
протягує дендрити кібер-
нетичні від мозку до мозку,
поки що – органічних, біо-
логічні потяги трансформуються
в оптоволоконні патетичні сонати 
під акомпанемент поскрипування
серверів, кохання, ненависть, трагедії,
марення в'ються довкола антен,
осідають у металевій пам'яті
нашаруваннями нової ери
для майбутніх археологів...

Обкладинка: я + MJ

18.01.2024

[…]

10.01.2024

Жорна обертаються під дією часу,
залежно від діаметру, обертаються
швидше або повільніше, зерна всього
народженого Порожнечею перетираються
поміж ними на борошно першого сорту,
фігури в чорному замішують осяйне тісто,
церемонно вкладають у сонячні плями
карбонові волокна, які ввібрали всі значення,
склали ноти смаку витончені - Всесвіт став
смачніший завдяки сотням тисяч дрібниць...

Обкладинка: я + MJ

10.01.2024

Диво

Дитина пахне богом
і надією, маленьке дике
звіреня, волога вранішня
зоря в обіймах ночі,
що назавжди поруч
холодить потилицю,
і згодом проросте
в хребті, розкриється
бутоном пізнання, але
це буде потім, поки ж
можна просто бути
поруч з абсолютом,
із дурнуватим усміхом
окситоцинового раю,
сповиваючи перлину,
пригортаючи до тіла,
щоб усе тепло можливе
віддавати диву в дар...

Обкладинка: я + MJ

10.01.2024

[…]

Якщо є душі,
душі йдуть
у кольорах
червоної години,
вздовж контрастів
зимних, за́вжди зимних,
навіть як надворі літо, йдуть...
...поволі, але неймовірно легко,
сніг під кроками не скрипне,
і гілля не затремтить,
не скине ро́си, не стривожить
птаство, стурбують сни лише,
заплутані в нейронах, записані
в речовині обличчя, імена, місця...
...зима вкриває пам'ять кригою,
кристалізує ті сліди поперек нас,
пилок зірковий в оці зависає
сузір’ям інію, цей холод
з глибини грудей
пручається потоку часу...

Обкладинка: я + MJ

07.01.2024

Шахта в небо

Вежа, вежа... шахта в небо.
Риєм, риєм... колобродим.
Крутим, крутим...
Жорна, жорна...
в небо женемо гвинти, і
білим, білим димом колір
геть летить від голови,
біографій сірий попіл
пригортається до вій,
осідає в альвеолах
паливом інертних мрій,
кожний попередній поверх –
надбання пітьми, і стогін
крові по судинах м'язів
чорною образою відгонить
замість чистоти без докору
й догани, стовбур цей
польоту янголів будують
шахтарі, яким не пофіг,
хоч не вистачає сил
на поталу кинутись Красі,
штовхають камінь колами
шорсткі долоні й годі,
тим і горді, голі в чорнім
золоті в тіні осяйних крил...

Обкладинка: я + MJ

03.01.2024

Випадкові числа

Диво – випадковість,
статистична похибка,
рідкісний збіг закономірності,
не сприймай диво як правило,
не вір у змогу контролювати
його, живе диво там, де закінчуються
технічні засоби впливу,
диво – вільне, божевільне, 
свавільне, диво – пурхає так,
як хоче, і кого захоче – саме вибере,
без огляду на моральні заслуги, 
на вірування, на місце проживання чи 
на професію, на вік, на стать і 
на біологічний вид, диво там, 
де кванти, там, де бозна-ще
які частки, котрі спіймати неможливо
навіть у колайдері, тому переклади свою
надію з див на дію, якщо бажання є
дійти до мрії - дій...

Обкладинка: я + MJ

28.12.2023

[…]

Добровільне самоушкодження,
прикладання рани до рани,
проростання взаємне волосками,
нейронами, гіллям, псевдоподіями,
ворушіння єдиною пліснявою, сома
клекоче у благоговінні, спазмує в
захопленні, голова розквітає німбом
електронної емісії... богом зве це загадкове щось
у дзеркалах свого лабіринту, аморфне
і невловиме, допоки від шкіри до шкіри
не лясне блискавкою дива, й не залишить
у стурбованій пневмі озоновий вірш...

Обкладинка: я + MJ

27.12.2023

[…]

О. Мацієвському

Дорога лишилась така
страхітливо коротка,
пряма і порожня, немає
більше за що зачепитися,
ближче і ближче туман,
і терпкість вимочених
трав на ґрунті чорно-глиняному
досі не була ще так близька,
у суміші гіркій з останньою
цигаркою тане на губах надія,
усе життя вміщається у видих
"Слава Україні!", а далі крапки...
крапки... крапки... крапки...

Обкладинка: я + MJ

27.12.2023

Гвинт Архімеда

Ерозія проявляє процеси у надрах,
буря піщана обточує фарбу,
корозія мучить суглоби зі сталі,
стогне споруда мосту через вічність
у недосконалість становлення,
трасовані польоти намірів
пишуть ікони любові й лишають
рани навиліт у спокої шун'яти,
вириваючи з безглуздості значення,
значення, позбавлене еталону,
окрім терезів твого серця з попелом
зірковим на протилежній чашці,
в холодному космосі катастрофи
сверлюють ДНК мереживами кадрів
коротких існувань, які падають... падають...
падають кістками доміно у напрямку - 
куди?.. не знаю... не знаю... не знаю...

сподіваюся, до раю, бо люблю...

Обкладинка: я + MJ

24.12.2023

[…]

Doch alle Lust will Ewigkeit—,
—will tiefe, tiefe Ewigkeit!
Friedrich Nietzsche

Якщо є життя після смерті,
то я хотів би лише таке,
де можна було би колись
дочекатись любимих людей,
інакше мене би спіткав
колосальний сум, і це життя
було б тим, що хтось називає
"пекло", якщо дійсно існує
душа, яка провалиться крізь
атоми у квантовий вимір,
коли тіло своє відпрацює,
чи якось ще шлях його увірветься,
я хотів би, щоб, рано чи пізно,
ми знову зустрілися там,
і заплуталися б, щоб тримати
зв'язок, де б наші частки не літали,
зневажити відстань, зневажити
пустоту, подолати відсутність,
існувати рáзом до теплової
смерті Всесвіту, і після переродження
йогó з новóго Великого вибуху...
...істина, вірогідно, не в тóму, істина,
як зáвжди, нудна й механічна,
але це не завадить мені бажати,
аж доки для мене навіть пітьми
не стане...

Обкладинка: я + MJ

17.12.2023

Перспектива

Вас тут нема, ви – там,
голограма в кінці тунелю,
спроектована з мого
третього ока, повзу до вас
безводною пустелею
під виєм кодла мороку
над головою, у спалахах
повітряної боротьби поставив
катетер системи переливання
поту в ударні засоби, сподіваюся,
вдасться цей полин прожувати,
ще чимало на що сподіваюся,
трясця їхнім матерям усім,
не знаю... не знаю... не знаю... 
кінцівками перебираю
лишень у напрямку своєї
голограми, до ікони 
двох радісних усмішок...

Обкладинка: я + MJ

08.12.2023

Священна сциєнція

Ось вона – чорна скляна стіна,
думка перетворюється на змію –
звивається...
...лоскоче нерви роздвоєним
язиком, там, де прообрази 
нуртуються, й потаємні 
звучать імена...
...карбонові кільця крутить Сатурн,
як згори – так унизу,
вібрує музика між секунд,
і фібри гудуть...
...гнозис сягає туди, де квант,
й безсило висить рука,
невідомість то більша, що більше
знань, безкінечна скляна стіна...
...змія крізь поверхню торує хід,
запліднюючи пітьму...

Обкладинка: я + MJ

05.12.2023

‘23.12.04

Зимова спілка Сонця й Хмар
ранковий тягне гімн,
структурами корумпованими я
милуюся у зневірі, шукаю
розради у просторі тектонічної
глибини, те, що довше ніж
будь-яке я на Землі, іронічно
сміється мені...

Обкладинка: я + MJ

04.12.2023

Археологія

З імення твого
обережно
прибрати дими,
слова й звички,
зняти намисто
дорогоцінне,
торкнутися
шкіри,
немов жінка,
що відчинила скриню,
торкається вишитої
тканини, уважно й повільно
читає відбитки долонь
відлетілих, і там, де скінчилася
нитка й починається біле,
до вервиці донизує звиви
свого дихання,
заплітаючи пелюстки
в рядки...

...немов гончар
у діалозі з глиною
відпускає лінії
з кінчиків пальців
летіти до порожнини,
яка надасть обрису
сконденсованій
із простору душі,
поверхнею іскриться
відповідь...

...оживає дзвін
твоїм іменем,
і я навчаюся
собі у свічаді
твоїм...

Обкладинка: я + MJ

04.12.2023

Паразитизм

Залізо в горлянці ворога,
хотілося змусити заплатити
за скоєне, але вийшло, на жаль,
милосердно та швидко, крутнути
хіба, щоб напевно вже, бо нежиті
властиво повертатися з мертвих
під дією холодної некромантії...
...ціла країна у рутині мовчазній
перетворилася поволі на комах,
і повалила на тіла з жаринами
надії усередині, теплом приваблена,
сліпа, тупа, напівжива речовина,
скам'яніла в обіймах жаху душа
перетворює все, чого доторкнеться
на гній, і заходиться потім над
полями змарнілими виєм, і смокче
юшицю з ґрунтів, щоб віддатись
хазяїну жирним мішком на столі
довжелезному в сподіванні на диво...
...з-під леза стікає драглистий 
галюциноген, безодня в очницях
люстерками темними дивиться,
там видно, як за спиною шкіриться
паразит, та куля, яку вони завжди
стріляють у спину – ще до початку
війни, бо ніколи не йдуть на ви,
не пустивши заздалегідь 
стрічкового хробака з тилу...
Пильнуй-Т. Пильнуй-Т. Пильнуй-Т.

Обкладинка: я + MJ

24.11.2023

Innerstellar

Гра в хованки сенсу створює для читача можливість відкриття, а отже – долучення до творення сенсу. Мистецтво не є сферою прямоти, адже воно не є моральною інструкцією, тут відбувається пошук свого місця в світі, вивчення тої частини себе, яка лише побіжно торкається соціальної площини. Метафора прокладає шлях до того виміру, де сприйняття екзистенційного процесу стає безпосереднім, а отже – відкривається назване абстрактним та психоделічним. Воно не має утилітарного призначення, не має сенсу, бо воно саме є втілення почуття сенсу, яке – нагадаю – за природою своєю є значно більшим, ніж слова, що його позначають.

15.11.2023

Гра

Бій перетворюється
на абстракції,
рій векторів імовірностей,
ти намагаєшся ухилятися
й не дати ворогу ухилитися,
в цьому вихорі біфуркації
стільки майбутніх сплелися,
в разі чого перезавантажитися
зможеш із них у якихось,
в цьому танці у шанцях шанси
підійма те, чому ти навчився,
й на відсоток до ста лиш останній
припадає сумне "не судилося...",
кульки, ниточки, м'ячики, колеса –
нам доводиться гратись довічно,
необхідно практикуватися,
сподіватися не програти,
на чекпойнтах не забувати
зберегтися...

Обкладинка: я + MJ

14.11.2023

Додекафонія

Хвилястий роздзвін
жовтий, помаранчевий
у небі, хвиля бархан,
важке проміння карамеллю
тягнеться, огортає
контрасна сутінь у мареві
від вивергнутих потойсвіт
вулканів, захоплює, лякає,
падаєш мов, мов літаєш-ш,
блакитне рядно забрудненого
неба, маршрут подорожі,
яка нікуди не приведе, має
присмак кориці, має спалах
епілептичної активності синапсів...

у кількох спалахах моя родина
й усі мої друзі, летимо в завірюсі
часу довкруг подієвого горизонту,
блакитне і бліде на ньому золото
прихованого сонця розкриває
сенс радості, розлущує слово,
з нього тече гормональна композиція,
передаючи есенцію інформації
в первісній формі понадхаотичного
існування, реліктового шуму, джерела
таємничого кольору, що так дивує,
хвилює, аж моторошно, бо кроки
за лінію свідомого іскрять дугою
високовольтною, блоки ці мусять
торкатися обережно, але все ж
воно дуже важливо, примітно й
тримає в собі смак існування...

Обкладинка: я + MJ

14.11.2023

Virtue

Від мене до тебе – безодня,
покрита оманою близькості,
від мене до тебе – прірва,
стягнута тросом присутності.
Шо ти, тіп? Шо ти? Тіп? Чуєш?
Сусіда, пошарпаний бік корабля,
що діє на нерви, до зла звиклий
в мантії недовіри й характеру
без компромісів, спадкоємець
ГУЛАГу й статуту паразитарної
піраміди, нікуди не звалимо, сцуко,
від тисняви світу, від тисняви світу,
схожого на маршрутку на кладовище
напрямком, коли на столі між нами – 
ніж – уособленням братерства,
рівності та справедливості, настає
час не лише говорити, а й слухати,
чуєш, як повзе на нас старість?
Чуєш, як люди поволі перетворюються
на кліщів? Чуєш, як звичка гризтися
знаходить хвіст і гнів не дінеться нікуди,
коли б'є в дзеркало? Це ми, настояні
в облуді, скиглимо під плитами війни
й підборами пафосних пик із блакитних
ікон, це ми продукуємо сморід, у якому
помремо нікчемними плювками долі,
як тільки не почнем складати доміно
й тягнути лямку, навіть не стискаючи
долоні одне одному, аби лиш напрямок
був схожий: не ступати на мозолі, не
тупити й не пилити гілку, на якій сидимо,
не драти горло, не доливати воду у вино,
не пригрібати сухарі – профіт! – з багна
підгорнутого пагін сходить, бачиш то?
Не бачиш? Значить, знов по колу
починається розмова, й так допоки
не второпаємо...

Обкладинка: я + MJ

12.11.2023