Ця пітьма майже матеріальна,
ніби от-от доторкнешся пальцем,
потягнеться нафтою, такою холодною,
до плеча проб'є відчуття, хіба можна
було подумати, що порожнеча
така тверда й оглушлива,
як вихід у невагомість,
який спричиняє конвульвсивні рухи
розгубленого єства поза
будь-чим знайомим, під
питанням можливості пізнання,
адже тануть слова у чорному, як
в'язне в нафті костур сліпого,
(німого, глухого, ампутованого)?
Гадаю, що диво – це протяг
у теплому домі, що тягнеться
з невидимого вікна...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь