AMOR FATI

Творчість Максима Холявіна

КНИГИ
  • Вересень

    Вересень

    Він прийшов,
    ховаючись по той бік світла,
    поцілував у скроню літо
    на побаченні таємному під покро́вом тіней,
    він прийшов
    затемненням уздовж очей,
    провісник безодні зимових ночей,
    лагідний дух із найніжнішими долонями,
    він прийшов
    у блаватному балахоні
    із кишенями, повними яблук червоних,
    гостинцями туманних садів,
    він прийшов,
    і на секунду я зрадів,
    а потім замовк, зачудований зміною співу,
    невже
    він прийшов
    як відповідь тисячам невмілих молитов
    по той бік віри, працівник космічної ДСНС
    за викликом на сполох,
    він прийшов,
    і в абстракціях моєї міопії
    замайоріло щось безформне, але схоже
    на надію
    почуватися щасливим знову...

    Обкладинка: я + MJ

  • Саркомат

    Саркомат

    Війна онкохворого проти зомбі,
    у животі Голодомор, в артеріях Прип'ять,
    у серці – мрія про садок і волю
    ятрить м'язи, змушує вставати,
    брати постіль і йти – мостом через загибель
    хитким, крізь ю'рми ворогів, які
    луснуть один за одним під тиском
    протидії, та досі сутеніє горизонт
    і за димом не видно світила,
    болить усе тіло від сарком, від судин,
    забитих мутованими клітинами,
    голова загачена пилом і піском,
    лише пальці вперто тиснуть на гачок
    спусковий, спускаючи вістря в
    осердя чуми, стільки століть
    повторювана дія, що кінцівки
    звикли до кривизни, позасвідомо
    хворий вірить, що зможе вилікуватись,
    якщо залишиться живим у нагромадженнях
    злоякісних пухлин біля стіни карциногенів,
    поза межами болю, поза межами терпіння,
    поза межами волі, поза самоусвідомленням,
    на одному тлінні заряду в спинному мозку,
    на відсутності в місці присутності,
    мов куля у балістичній приреченості
    торувати тунелі любові, з німим
    сподіванням побачити світло на виході...

    Обкладинка: я + MJ

  • Криптекс

    Криптекс

    Ядро з грубого металу
    пручається моїм пу́чкам,
    ключові точки розтікаються
    від рецепторів і ховаються
    у текстурі, натальна карта
    складається ось уже стільки
    років, знайдено стільки сузір'їв,
    пройдено стільки шарів, але суть
    залишається тою ж самою,
    суть не змінюється, метал скрегоче
    синапсами, Аніма верхи на кулі
    граційно вигинається – знаком питання,
    і ложка, якої немає, в моїй руці гнеться,
    первинна мова блукає дзеркалами,
    слова перекручені до невпізнаваності,
    поверхнею повзають пальці, маються,
    повторюються завдання – від сну до сну,
    але той, хто бачить сни, приречений
    не здаватися, бо занадто вже любить
    дихати, і допоки воно дихається –
    блукає експедиція ядром планети,
    шукаючи відповіді, як воно розкривається,
    і як примусити його прорости...

    Обкладинка: я + MJ

  • Проектна документація

    Проектна документація

    Десь у темряві бібліотек
    заховалися креслення
    найщемкішого існування,
    їх може знайти ехолот лиш,
    і камертон звивається
    в хребцях і б'ється в дзвін,
    той, хто бачить сон,
    дослухається до відтінків
    частот, розтираючи язиком
    піднебінням барвисту мить –
    як вона звучить? Чи потрібен
    ремонт? Чи досі на горищі
    живуть горобці? Як далеко 
    з даху простирається горизонт?
    Точка опори в шумі "де" й "коли"
    загублена відбиває сигнали,
    а значить, не варто знецінювати
    надію – можливо, нема того,
    ЩО було, але знання ЯК
    дозволить будувати знову...

    Обкладинка: я + MJ

  • Персистенція

    Персистенція

    Знайти заспокоєння
    в упертості живої речовини,
    в наполегливості зеленого кольору,
    в брутальному танку хижацтва
    і травоїдіння, в красі крони й
    макабричних створіннях між коренів,
    мої мертві тут, на цій планеті,
    обійняті її тяжінням, її долею,
    мої мертві живі у продовженні
    хімічної круговерті, мої мертві
    постійно в моїх легенях, а отже –
    у крові моїй, а отже – в душі наші
    руки лишаються з'єднаними,
    і губи мої стискаються й кривляться
    у запереченні марноти та поразки,
    якими розписані наші шляхи,
    бо ми народжуємося без хисту до
    малювання, замість фактів я хочу
    розповісти казку, але, мовби ві сні,
    язик слабкий, і тільки белькотіння
    котиться за вітром, воно про те, що
    в моїх очах є примари перемог, є
    впертість живої речовини, є боязка
    наполегливість до зеленого кольору,
    є безсила жага цвітіння, розбавлена
    втомою і недовірою сторонніх, проте
    де всім цим речам іще бути? – і хоча
    я не маю жодного значення, моя жменька
    атомів у сузір'ї прожитого є також
    трошки зіркою, а отже життя моїх
    мертвих теж не позбавлено слави,
    життя моїх мертвих переступає
    оболонку тіла, насичуючи все, що
    придатне хоч трохи любити, скільки
    би бісеру не було розгублено, навіть
    там, де нічого не залишилось, є тисячі
    нерозкритих почуттів, котрі можна собі уявити...

    Обкладинка: я + MJ

  • Метемпсихоз

    Метемпсихоз

    Скляна нитка часу
    пропущена в хребті,
    сповита в голові руками,
    що грають променями
    в пітьмі, якоріє в ядрі
    коду глючна сталість,
    пручається еволюції,
    руки струни перебирають,
    намагаються створити
    реверсивну вібрацію,
    яку почують учора ті,
    чия форма лишилася
    поза обрієм, з вірою
    в гравітацію стрибок
    виконує через безодню
    той, хто бачить сон,
    але плутається знову
    й знову, вертається до
    вихідних даних, падає
    в процесі версифікації
    позачасся, натягують
    руки потік часток, щоб
    дістатися виміру над
    тривіальністю існування,
    фізично пройти в мета-
    фізичне, розгорнути
    полотно метаверсу й
    почати малювати спогади
    про те, як після мільйонів
    спроб мавпи вишили
    бісером дев'яту симфонію
    мовою зірок, той, хто
    бачить сон, усміхнеться
    нарешті, знесилено й
    радісно, і спіткає, ймовірно,
    анігіляція його, але залишиться
    Хокінгова радіація
    того, що зробила любов...

    Обкладинка: я + MJ

  • Радіоактивна Мати

    Радіоактивна Мати

  • Ultima Thule

    Ultima Thule

    У вої холодної порожнечі,
    що тне до самого хребта,
    між лементом колючих синусоїд
    ховається спів – це шум прибою
    в твоїй голові, де прокреслено край
    тривалого шляху пролитого у вакуум
    наміру безликого божества,
    жива речовина б'ється в берег чола,
    хапаючись безпомічно за відлуння
    болючого зіткнення в скронях,
    від присутності відділяє туман,
    і погляд провалюється у відсутність,
    обсипаються з речей слова,
    і нерозуміння новонародженого
    викривається з-під маски,
    океан розстроєного я бовтається
    дисонансом у мушлі вуха, поки той,
    хто залишається, шукає тонку тоніку
    тінітусу, нитку рятівну в лабіринті
    неіснування напрямків – не простір,
    не стіна – впритул до лиця
    притулилась реальність, і в точці
    абсолютної розгубленості постало
    завдання в мовчанні між нот
    намалювати щось, належне тобі однóму...

    Обкладинка: я + MJ

  • Тренодія

    Тренодія

    Зачепися, душа,
    за пил, за пилок, за котяче хутро,
    за стебло будяка, за кульбабин пух,
    за яку там ще незначущість –
    щоб не знесло хвилями ентропії,
    щоб залишитися тут, навіть як
    пам'ять витре жорстоке море,
    бо саме тут були найкращі хвилини,
    бо саме тут були найвитонченіші минути,
    бо саме тут були ми, бо саме тут було я,
    бо саме тут не прижилося коріння,
    але саме на цей ґрунт спиралося в спробах,
    зачепися, душа, зачепися, мій марний погляде,
    збайдужій до правди сумної із уст освічених,
    тримай біля серця у коханні й захопленні створене,
    нехай, рано чи пізно, життя яросне й зболене
    стане світлим потоком матерії переродженої,
    я люблю своє й своїх, наскільки на те спроможний,
    і зараз, і, може, тоді, коли станемо плазмою наднової...

    Обкладинка: я + MJ + Ps

  • Violencendence II

    Violencendence II

    Якщо любити долю безумовно,
    заспівати осанну ворогові
    за німб довкола мого образу,
    за контраст у моїх кольорах,
    то на дошці ікони проступить
    чудовисько – загрозливе, смертоносне –
    яким я стала, насильство, що
    я опанувала, у кігтях буде й зубах,
    й лусці, й мацаках, бо що глибше,
    то далі я від ссавця, і ближче до
    диявола, й тепер мені подобається
    чути, як шкварчать недопалки
    твоєї армії, як стукають секунди
    до неіснування, ядучої агонії
    повні, як гасне мутне світло в
    твоїх очах й тебе ковтає вогонь,
    бо вогонь – то єдиний спосіб
    виправити твою історію, й зі
    смороду твоєї соми витягнути
    як не красу, то принаймні користь
    степовим ґрунтам...

    Обкладинка: я + MJ

  • 2021–2022
  • Міопія
  • Снігософія
  • Іржа І
  • Газова планета
  • Злам
  • Чвал
  • Водень лютує…
  • Дрон
  • Сліпобачення
  • Play
  • Жовтень
  • III.
  • Тіло в тілі
  • Жовтнева містерія (2021)
  • War Song
  • Остання барикада
  • Танок метелика
  • Ω
  • […]
  • […]
  • Кінець дитинства
  • […]
  • 無
  • Інтерфейс
  • Драмкава
  • “Поетична доба” – з мушлі на курорт
  • Реінкарнація Amor Fati