Позначка: вірші

  • Трагік

    Трагік

    Це хлопчик, який полюбив
    свій страх, очі замотав
    бинтами, перевернутий
    трон змонтував і прикрасив
    глиняними черепами, сам
    себе коронував терна́ми,
    поста́в монархом власноруч
    написаної драми, сам собі
    диявол, сам собі коса
    поперек адамового яблука,
    епітимію наклав собі сам,
    сам себе ритуально став
    убивати – а всьому причина
    одна зернина дрібна́, смішна́
    причина, яка потрапила у браму
    не того горла, стала абсурдним
    наріжним каменем в основі
    шахти храму, стала антрацит
    душа до пожеж регулярних
    звикати, стала себе сама
    у горнило життя закидати,
    нашаровувалася пітьма роками,
    ховала кістки й сміття у саван, 
    бо не мали ми іншого матеріалу 
    для мурування свого "я", не мали
    іншої домівки, аби прикрашати...
    ...тепер-от сидимо вдвох у тронній
    залі, на очах Аріадни,
    ворушимо скалки вугілля,
    одне в одного в очах
    віддзеркаленнями... ставимо
    питання й навчаємось відповідати...

    Обкладинка: я + MJ

  • Некрономія ІІ

    Некрономія ІІ

    Бачив світло в очах паразитів,
таке мертве ззовні, тепле зсередини,
в житті кожної тварі бога порівну —
хоч змагаються насмерть форми —
бо кожна гидота теж зоряний попіл,
і попіл кублиться, утворює колір,
нагромаджується в силуети,
в'ється рядками історій, як заковтують
одне одного в ритуалі плоті, й кожній
частці завданого болю є частка ненависті,
ланцюгом руйнації прокладається
шлях любові, у війні винаходиться мир,
дихають хробаки уві сні, задоволені,
здіймаються левіафани над морем
брудним, щоб відчути себе живими,
благословенна котиться планетою
сваволя під прапорами світлих мрій —
де з тобою ми опинимося в ході злої гри? —
загибель спіткає чудовиськ, 
загибель спіткає достойників,
слід, що лишиться в космосі з то́го,
такий жахливо незначний,
але втім...

    Обкладинка: я + MJ

  • Некрономія

    Некрономія

    Коли виплеснеться хвиля
біому планети у зовнішній
простір, перед обличчям
померлих зірок так само
колихатиметься у невагомості
сміття дріб'язкових безладь
у життях прямохідних приматів,
пиха, паразитизм, боягузтво,
брехливість, примхи, помИлки,
приховані зрадливі потяги,
тяжіння до вбивства, театр
проекцій, цирк претензій,
хробаки недовіри і ще бозна-
скільки різновидів пошесті
комашитиметься космічним пилом,
проступатимуть виразки
крізь шкіру роками будованої
статуї надлюдини в болючому
світлі свідомості, в потоці
світової стихії руйнуватиметься
оздоблення святого місця
доторкання емпіреїв з матерією,
щоб застигнути в статусі кво,
проступатиме краса кривизни
крізь божественний епітелій
статуї монстра, що відкидає
довгу тінь героя за подієвий обрій,
прокладаючи дорогу в невідомість
крізь токсичні хмари міжзоряної суєти...

    Обкладинка: я + MJ

  • Інфраструктура

    Інфраструктура

    Над дахами струменять літери,
    картинки летять із вікон
    перемішані з нотами,
    нейронна інфраструктура
    протягує дендрити кібер-
    нетичні від мозку до мозку,
    поки що – органічних, біо-
    логічні потяги трансформуються
    в оптоволоконні патетичні сонати 
    під акомпанемент поскрипування
    серверів, кохання, ненависть, трагедії,
    марення в'ються довкола антен,
    осідають у металевій пам'яті
    нашаруваннями нової ери
    для майбутніх археологів...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

  • […]

    […]

    Жорна обертаються під дією часу,
залежно від діаметру, обертаються
швидше або повільніше, зерна всього
народженого Порожнечею перетираються
поміж ними на борошно першого сорту,
фігури в чорному замішують осяйне тісто,
церемонно вкладають у сонячні плями
карбонові волокна, які ввібрали всі значення,
склали ноти смаку витончені - Всесвіт став
смачніший завдяки сотням тисяч дрібниць...

    Обкладинка: я + MJ

  • Диво

    Диво

    Дитина пахне богом
    і надією, маленьке дике
    звіреня, волога вранішня
    зоря в обіймах ночі,
    що назавжди поруч
    холодить потилицю,
    і згодом проросте
    в хребті, розкриється
    бутоном пізнання, але
    це буде потім, поки ж
    можна просто бути
    поруч з абсолютом,
    із дурнуватим усміхом
    окситоцинового раю,
    сповиваючи перлину,
    пригортаючи до тіла,
    щоб усе тепло можливе
    віддавати диву в дар...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Якщо є душі,
душі йдуть
у кольорах
червоної години,
вздовж контрастів
зимних, за́вжди зимних,
навіть як надворі літо, йдуть...
...поволі, але неймовірно легко,
сніг під кроками не скрипне,
і гілля не затремтить,
не скине ро́си, не стривожить
птаство, стурбують сни лише,
заплутані в нейронах, записані
в речовині обличчя, імена, місця...
...зима вкриває пам'ять кригою,
кристалізує ті сліди поперек нас,
пилок зірковий в оці зависає
сузір’ям інію, цей холод
з глибини грудей
пручається потоку часу...

    Обкладинка: я + MJ

  • Шахта в небо

    Шахта в небо

    Вежа, вежа... шахта в небо.
Риєм, риєм... колобродим.
Крутим, крутим...
Жорна, жорна...
в небо женемо гвинти, і
білим, білим димом колір
геть летить від голови,
біографій сірий попіл
пригортається до вій,
осідає в альвеолах
паливом інертних мрій,
кожний попередній поверх –
надбання пітьми, і стогін
крові по судинах м'язів
чорною образою відгонить
замість чистоти без докору
й догани, стовбур цей
польоту янголів будують
шахтарі, яким не пофіг,
хоч не вистачає сил
на поталу кинутись Красі,
штовхають камінь колами
шорсткі долоні й годі,
тим і горді, голі в чорнім
золоті в тіні осяйних крил...

    Обкладинка: я + MJ

  • Випадкові числа

    Випадкові числа

    Диво – випадковість,
статистична похибка,
рідкісний збіг закономірності,
не сприймай диво як правило,
не вір у змогу контролювати
його, живе диво там, де закінчуються
технічні засоби впливу,
диво – вільне, божевільне, 
свавільне, диво – пурхає так,
як хоче, і кого захоче – саме вибере,
без огляду на моральні заслуги, 
на вірування, на місце проживання чи 
на професію, на вік, на стать і 
на біологічний вид, диво там, 
де кванти, там, де бозна-ще
які частки, котрі спіймати неможливо
навіть у колайдері, тому переклади свою
надію з див на дію, якщо бажання є
дійти до мрії - дій...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Добровільне самоушкодження,
прикладання рани до рани,
проростання взаємне волосками,
нейронами, гіллям, псевдоподіями,
ворушіння єдиною пліснявою, сома
клекоче у благоговінні, спазмує в 
захопленні, голова розквітає німбом
електронної емісії... богом зве це загадкове щось
у дзеркалах свого лабіринту, аморфне
і невловиме, допоки від шкіри до шкіри
не лясне блискавкою дива, й не залишить
у стурбованій пневмі озоновий вірш...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    О. Мацієвському

    Дорога лишилась така
страхітливо коротка,
пряма і порожня, немає
більше за що зачепитися,
ближче і ближче туман,
і терпкість вимочених
трав на ґрунті чорно-глиняному
досі не була ще так близька,
у суміші гіркій з останньою
цигаркою тане на губах надія,
усе життя вміщається у видих
"Слава Україні!", а далі крапки...
крапки... крапки... крапки...

    Обкладинка: я + MJ

  • Гвинт Архімеда

    Гвинт Архімеда

    Ерозія проявляє процеси у надрах,
буря піщана обточує фарбу,
корозія мучить суглоби зі сталі,
стогне споруда мосту через вічність
у недосконалість становлення,
трасовані польоти намірів
пишуть ікони любові й лишають
рани навиліт у спокої шун'яти,
вириваючи з безглуздості значення,
значення, позбавлене еталону,
окрім терезів твого серця з попелом
зірковим на протилежній чашці,
в холодному космосі катастрофи
сверлюють ДНК мереживами кадрів
коротких існувань, які падають... падають...
падають кістками доміно у напрямку - 
куди?.. не знаю... не знаю... не знаю...

сподіваюся, до раю, бо люблю...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Doch alle Lust will Ewigkeit—,
    —will tiefe, tiefe Ewigkeit!

    Friedrich Nietzsche
    Якщо є життя після смерті,
    то я хотів би лише таке,
    де можна було би колись
    дочекатись любимих людей,
    інакше мене би спіткав
    колосальний сум, і це життя
    було б тим, що хтось називає
    "пекло", якщо дійсно існує
    душа, яка провалиться крізь
    атоми у квантовий вимір,
    коли тіло своє відпрацює,
    чи якось ще шлях його увірветься,
    я хотів би, щоб, рано чи пізно,
    ми знову зустрілися там,
    і заплуталися б, щоб тримати
    зв'язок, де б наші частки не літали,
    зневажити відстань, зневажити
    пустоту, подолати відсутність,
    існувати рáзом до теплової
    смерті Всесвіту, і після переродження
    йогó з новóго Великого вибуху...
    ...істина, вірогідно, не в тóму, істина,
    як зáвжди, нудна й механічна,
    але це не завадить мені бажати,
    аж доки для мене навіть пітьми
    не стане...

    Обкладинка: я + MJ

  • Перспектива

    Перспектива

    Вас тут нема, ви – там,
голограма в кінці тунелю,
спроектована з мого
третього ока, повзу до вас
безводною пустелею
під виєм кодла мороку
над головою, у спалахах
повітряної боротьби поставив
катетер системи переливання
поту в ударні засоби, сподіваюся,
вдасться цей полин прожувати,
ще чимало на що сподіваюся,
трясця їхнім матерям усім,
не знаю... не знаю... не знаю... 
кінцівками перебираю
лишень у напрямку своєї
голограми, до ікони 
двох радісних усмішок...

    Обкладинка: я + MJ

  • Священна сциєнція

    Священна сциєнція

    Ось вона – чорна скляна стіна,
думка перетворюється на змію –
звивається...
...лоскоче нерви роздвоєним
язиком, там, де прообрази 
нуртуються, й потаємні 
звучать імена...
...карбонові кільця крутить Сатурн,
як згори – так унизу,
вібрує музика між секунд,
і фібри гудуть...
...гнозис сягає туди, де квант,
й безсило висить рука,
невідомість то більша, що більше
знань, безкінечна скляна стіна...
...змія крізь поверхню торує хід,
запліднюючи пітьму...

    Обкладинка: я + MJ

  • ‘23.12.04

    ‘23.12.04

    Зимова спілка Сонця й Хмар
ранковий тягне гімн,
структурами корумпованими я
милуюся у зневірі, шукаю
розради у просторі тектонічної
глибини, те, що довше ніж
будь-яке я на Землі, іронічно
сміється мені...

    Обкладинка: я + MJ

  • Археологія

    Археологія

    З імення твого
обережно
прибрати дими,
слова й звички,
зняти намисто
дорогоцінне,
торкнутися
шкіри,
немов жінка,
що відчинила скриню,
торкається вишитої
тканини, уважно й повільно
читає відбитки долонь
відлетілих, і там, де скінчилася
нитка й починається біле,
до вервиці донизує звиви
свого дихання,
заплітаючи пелюстки
в рядки...

...немов гончар
у діалозі з глиною
відпускає лінії
з кінчиків пальців
летіти до порожнини,
яка надасть обрису
сконденсованій
із простору душі,
поверхнею іскриться
відповідь...

...оживає дзвін
твоїм іменем,
і я навчаюся
собі у свічаді
твоїм...

    Обкладинка: я + MJ

  • Паразитизм

    Паразитизм

    Залізо в горлянці ворога,
    хотілося змусити заплатити
    за скоєне, але вийшло, на жаль,
    милосердно та швидко, крутнути
    хіба, щоб напевно вже, бо нежиті
    властиво повертатися з мертвих
    під дією холодної некромантії...
    ...ціла країна у рутині мовчазній
    перетворилася поволі на комах,
    і повалила на тіла з жаринами
    надії усередині, теплом приваблена,
    сліпа, тупа, напівжива речовина,
    скам'яніла в обіймах жаху душа
    перетворює все, чого доторкнеться
    на гній, і заходиться потім над
    полями змарнілими виєм, і смокче
    юшицю з ґрунтів, щоб віддатись
    хазяїну жирним мішком на столі
    довжелезному в сподіванні на диво...
    ...з-під леза стікає драглистий 
    галюциноген, безодня в очницях
    люстерками темними дивиться,
    там видно, як за спиною шкіриться
    паразит, та куля, яку вони завжди
    стріляють у спину – ще до початку
    війни, бо ніколи не йдуть на ви,
    не пустивши заздалегідь 
    стрічкового хробака з тилу...
    Пильнуй-Т. Пильнуй-Т. Пильнуй-Т.

    Обкладинка: я + MJ

  • Innerstellar

    Innerstellar

    Гра в хованки сенсу створює для читача можливість відкриття, а отже – долучення до творення сенсу. Мистецтво не є сферою прямоти, адже воно не є моральною інструкцією, тут відбувається пошук свого місця в світі, вивчення тої частини себе, яка лише побіжно торкається соціальної площини. Метафора прокладає шлях до того виміру, де сприйняття екзистенційного процесу стає безпосереднім, а отже – відкривається назване абстрактним та психоделічним. Воно не має утилітарного призначення, не має сенсу, бо воно саме є втілення почуття сенсу, яке – нагадаю – за природою своєю є значно більшим, ніж слова, що його позначають.

  • Гра

    Гра

    Бій перетворюється
на абстракції,
рій векторів імовірностей,
ти намагаєшся ухилятися
й не дати ворогу ухилитися,
в цьому вихорі біфуркації
стільки майбутніх сплелися,
в разі чого перезавантажитися
зможеш із них у якихось,
в цьому танці у шанцях шанси
підійма те, чому ти навчився,
й на відсоток до ста лиш останній
припадає сумне "не судилося...",
кульки, ниточки, м'ячики, колеса –
нам доводиться гратись довічно,
необхідно практикуватися,
сподіватися не програти,
на чекпойнтах не забувати
зберегтися...

    Обкладинка: я + MJ

  • Додекафонія

    Додекафонія

    Хвилястий роздзвін
жовтий, помаранчевий
у небі, хвиля бархан,
важке проміння карамеллю
тягнеться, огортає
контрасна сутінь у мареві
від вивергнутих потойсвіт
вулканів, захоплює, лякає,
падаєш мов, мов літаєш-ш,
блакитне рядно забрудненого
неба, маршрут подорожі,
яка нікуди не приведе, має
присмак кориці, має спалах
епілептичної активності синапсів...

у кількох спалахах моя родина
й усі мої друзі, летимо в завірюсі
часу довкруг подієвого горизонту,
блакитне і бліде на ньому золото
прихованого сонця розкриває
сенс радості, розлущує слово,
з нього тече гормональна композиція,
передаючи есенцію інформації
в первісній формі понадхаотичного
існування, реліктового шуму, джерела
таємничого кольору, що так дивує,
хвилює, аж моторошно, бо кроки
за лінію свідомого іскрять дугою
високовольтною, блоки ці мусять
торкатися обережно, але все ж
воно дуже важливо, примітно й
тримає в собі смак існування...

    Обкладинка: я + MJ

  • Virtue

    Virtue

    Від мене до тебе – безодня,
покрита оманою близькості,
від мене до тебе – прірва,
стягнута тросом присутності.
Шо ти, тіп? Шо ти? Тіп? Чуєш?
Сусіда, пошарпаний бік корабля,
що діє на нерви, до зла звиклий
в мантії недовіри й характеру
без компромісів, спадкоємець
ГУЛАГу й статуту паразитарної
піраміди, нікуди не звалимо, сцуко,
від тисняви світу, від тисняви світу,
схожого на маршрутку на кладовище
напрямком, коли на столі між нами – 
ніж – уособленням братерства,
рівності та справедливості, настає
час не лише говорити, а й слухати,
чуєш, як повзе на нас старість?
Чуєш, як люди поволі перетворюються
на кліщів? Чуєш, як звичка гризтися
знаходить хвіст і гнів не дінеться нікуди,
коли б'є в дзеркало? Це ми, настояні
в облуді, скиглимо під плитами війни
й підборами пафосних пик із блакитних
ікон, це ми продукуємо сморід, у якому
помремо нікчемними плювками долі,
як тільки не почнем складати доміно
й тягнути лямку, навіть не стискаючи
долоні одне одному, аби лиш напрямок
був схожий: не ступати на мозолі, не
тупити й не пилити гілку, на якій сидимо,
не драти горло, не доливати воду у вино,
не пригрібати сухарі – профіт! – з багна
підгорнутого пагін сходить, бачиш то?
Не бачиш? Значить, знов по колу
починається розмова, й так допоки
не второпаємо...

    Обкладинка: я + MJ

  • Позаслів’я

    Позаслів’я

    Порожнє клацання триґера
на голосових в'язах того,
кому ніц нема більше розповісти, 
готова платівка з кодом для
білого танцю без рим,
коли ти просто дмухаєш,
вітер в'ється полем й
проростають угору кінцівки
колосом й золотяться на
добриві слів...

    Обкладинка: я + MJ

  • У магнітному штормі

    У магнітному штормі

    Центр мого Всесвіту
покритий виразками
хаосу, дзвенить аритмія
часу, спорадичні спазми,
ще одна фаза онтогенези,
рай на скоринці префронтального
кортекса дрейфує магнітною
повінню, у точках єднання
створює отвори чорні формування
нових структур із болем пологовим,
із деформацією того, що хотілося
втримати б, старе-добре тане
у розчині незрозумілого нового,
важко так жити з тим у симбіозі,
навчатися користі мутуальної
доброї й злої долі, зелені пагорби
й виразки чорні... чорні... засади
майбутнього чорнозему, сподіваюся,
закладає пульсація болісна в скронях...

    Обкладинка: я + MJ