AMOR FATI

Від мене до тебе – безодня,
покрита оманою близькості,
від мене до тебе – прірва,
стягнута тросом присутності.
Шо ти, тіп? Шо ти? Тіп? Чуєш?
Сусіда, пошарпаний бік корабля,
що діє на нерви, до зла звиклий
в мантії недовіри й характеру
без компромісів, спадкоємець
ГУЛАГу й статуту паразитарної
піраміди, нікуди не звалимо, сцуко,
від тисняви світу, від тисняви світу,
схожого на маршрутку на кладовище
напрямком, коли на столі між нами – 
ніж – уособленням братерства,
рівності та справедливості, настає
час не лише говорити, а й слухати,
чуєш, як повзе на нас старість?
Чуєш, як люди поволі перетворюються
на кліщів? Чуєш, як звичка гризтися
знаходить хвіст і гнів не дінеться нікуди,
коли б'є в дзеркало? Це ми, настояні
в облуді, скиглимо під плитами війни
й підборами пафосних пик із блакитних
ікон, це ми продукуємо сморід, у якому
помремо нікчемними плювками долі,
як тільки не почнем складати доміно
й тягнути лямку, навіть не стискаючи
долоні одне одному, аби лиш напрямок
був схожий: не ступати на мозолі, не
тупити й не пилити гілку, на якій сидимо,
не драти горло, не доливати воду у вино,
не пригрібати сухарі – профіт! – з багна
підгорнутого пагін сходить, бачиш то?
Не бачиш? Значить, знов по колу
починається розмова, й так допоки
не второпаємо...

Обкладинка: я + MJ