NEOHOME `26

  • […]

    […]

    Доля – вітер, ми – насіння,
    ніяк не всядемось на ґрунт,
    ніяк не пустимо коріння,
    лише у шанці доля рекламує кут,
    мовляв, щоб бути якнайближче,
    а щастя – то вершки для інших,
    а щастя – надто рідкісний продукт...

    Звичне жахливе,
    жахливе звичне...
    Хуйня-війна з народу
    цідить героїзм за роком рік,
    і мрії тільки про вітчизну,
    поки "Лупайте сю скалу"
    лабає на repeat...

    Обкладинка: я + Midjourney

  • Sic Vitae Regnum Propagatur

    Sic Vitae Regnum Propagatur

    Жодного свідка цьому процесу:
    кілька десятків тисяч років тому
    над безмежжям трав'янистих рівнин
    в аномальній зоні взаємодії
    левітували кам'яні куби різного розміру,
    зібралися докупи в башту зростом до неба
    і трохи вище, й залишилися – перебувати,
    ніхто не знає, для чого, не відає ніхто – навіщо,
    якась незнайома мова в мереживі кристалічному,
    птахи звили гнізда на блоках, гризуни оселились
    у порожнинах, іноді заходять під нависи олені
    сховатись від дощів, і міркує втомлений
    планетолог, як усе живе і неживе громадиться
    одне на одному, мов на шкірі споруди віруса
    папіломи, чи баракулі на китах, чи мох на деревах,
    або мов дитинча, що на голову лізе родителям,
    набрякає прагнення бути гронами клітин
    у продовження кипіння водневої маси,
    синтезу речовин у пухлинах, із яких
    видираються божественні машини
    в перманентному стані апґрейду
    згідно з вимогами часу, агресивні,
    несповідні, до неба пнуться кулями
    й кубами, самі собі причини,
    самі собі напрямок...

    Обкладинка: я + MJ

  • Лінія дотику//Linia styczności

    Лінія дотику//Linia styczności

    Не колупаймо рани
    в завзятті ілюзорного "self care",
    тканина тонка то єдина
    гребля для кровопролиття,
    ми наклали благенькі шви,
    і вони вже тріщать, бо постійно
    тіло ятрять охочі смоктати наш сік,
    ти не вір у ці крики з трибун,
    зосередьмося на тягарі,
    який треба нам підійняти,
    щоб позбутися давніх мук,
    аби збудувати дім, і почути
    вже перегук наших співів
    поміж верховин...
    Nie rozdrapujmy ran
    w ferworze iluzorycznego „self care”,
    cienka tkanka to jedyna
    tama dla rozlewu krwi,
    nałożyliśmy słabe szwy,
    a one już pękają, bo nieustannie
    ciało dręczą ci, którzy pragną wyssać z nas soki,
    nie wierz w te okrzyki z trybun,
    skupmy się na ciężarze,
    który musimy my podnieść,
    żeby uwolnić się od dawnych cierpeń,
    aby zbudować dom i usłyszeć
    już odzew naszych pieśni
    między szczytami...

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД VII. Ревіталургія

    АСТРАЛТЕХБУД VII. Ревіталургія

    Відбудова в умовах
    постійного нападу,
    ворог спамить юнітів
    безперервно, наді мною
    мерехтить іконка гайкового
    ключа монотонно, боти
    ремонтні кружляють
    бджолами довкола голови,
    пошкоджений вулик завис
    над безоднею, прикритий
    керованою сліпотою від
    спалахів немилосердного
    світла, яке штурмує твої стіни,
    і з'являються тріщини значно
    глибше, ніж хотів би, зашивають
    розколи ранковими променями
    бджоли-авторемонтники,
    з піску всього обсипаного
    будівельники замішують розчин
    для форми під нові цеглини,
    адаптивність зосереджено
    на диханні, гудінні турбіни
    у режимі понижених обертів,
    поволі-поволі, поступовими
    зусиллями переміщуєш ноги,
    одна за одною, одна за одною,
    світ ловить нас, але ще не впіймав,
    тому є привід сподіватися...

    Обкладинка: я + MJ

  • Червонозоряне місто

    Червонозоряне місто

    Стояли червоні фабрики в середмісті,
    димили червоні фабрики червоним димом,
    люди з сірими обличчями квапилися
    пройти повз ті стіни, щоб не глянути
    випадково у сліпі роззявлені вікна,
    струшували похапцем з одежі пил рудий,
    ховались у кімнати квартир та офісів,
    робили, мили руки, мили тіло, сідали 
    за столи і пили, їли, лягали спати, 
    накривалися з головою ковдрами, 
    бо вночі над фабриками розливався вий
    сирени, а за ним стояв низький гуркіт,
    подейкували, що то працюють важкі
    сталеві жорна, але що вони перемелюють?
    Заїжджають туди крізь великі ворота
    фури брудно-зелені, з червоними
    цифрами на боках, що везуть вони?
    Дзеленчать туди потяги довгі – що
    ховається в їхніх вагонах, іржавих
    паралелепипедах? У деяких є
    вузькі пройми під самою покрівлею,
    на проймах стоять ґрати, за ґратами
    видно тіні...

    ...червоні фабрики в місті червоних зірок
    були стерті килимовими бомбардуваннями,
    у підземеллях знайдено 15 тисяч тонн кісток
    виду хомо сапієнс...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Недобрий обрій
    мжичить кортизол
    із марева, зіпсутий
    графік сну то гримуар
    пробудження примар
    з глибин у черепушці
    змученій, прозорих
    демонів, безформенних
    почвар, захованих
    у світлотіні й кольорі,
    в малюнку парейдолії
    на тріщинах в процесі
    усвідомлення, у Всесвіті
    немає помилок, є лиш
    мутації, і кожна перетворює
    яку завгодно маячню
    в історію, й запаморочення
    моє метаморфує в
    danse macabre, кабаре
    смердюче дурки й
    SCP Фундації похмурі
    схрони, там вони сидять,
    мої потвори, в полусні чекають...
    ось ворухнулися...

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД VI. Віталургія

    АСТРАЛТЕХБУД VI. Віталургія

    На ґанку, сповитому трояндами
    та виноградом, дивишся своє потріпане обійстя,
    заплющуєш очі, глибоко дуже вдихаєш, і...

    ...здіймаються до неба
    блискучі вежі й труби червоно-білі,
    конвеєри тривають сотні тисяч кілометрів,
    речовина нуртується, яріє в лабіринті,
    сонячний подих конденсується
    в злитки надій: загиблі знаходять
    нове життя в руді, треба видобути
    й запустити процес, у приборканому
    вогні руда кипить і світиться,
    танцює, шаленіє, бешкетує, любиться,
    трансформується в джерела надхнень,
    відлита з ковшів у виливниці,
    цикл виробництва зав'язаний на планету, 
    це значить жодна речовина не змарнована
    в цьому комплексі, що навіть відходи
    тут є продуктами, обов'язковим елементом,
    і все недаремно, все недаремно,
    все на службі мрії...

    Обкладинка: я + ChatGPT

    Sickening Horror on Bandcamp

  • Κατάβασις

    Κατάβασις

    Звірі, що гуляють у віддалених 
    джунглях лімбічних, мають власне,
    інфрачервоне, сяйво: у чорних німбах,
    у шоці дотику до заборонених воріт,
    у шелестінні вологому руху забороненими
    коридорами, в рідинному обміні,
    супроводжуваному радістю або болем,
    як спливають у потоці ду́ші – ковтком
    чи виверженням, до світла чи геть від нього,
    як народжується добро з первинного злого,
    як інстинкти трансформуються в любов,
    як вогонь, електромагнітне поле й парадигми
    походять із тертя поверхонь – одна. об. одну,
    як нарощена маса прагне до порушення закону
    й спалахує в реакторі втамованою пожежею
    без опіку речовини живої, тож коли в захопленні
    сліпому слухають янголи Аполлона рівномірне
    гудіння сотень тисяч турбін у машзалах просторих,
    в судинах регочуть менади стабілізованої експансії
    хаосу теренами святої Пустоти...

    Обкладинка: я + MJ

  • КИЄВІЗІЯ в ефірі KYIVMISTAH

    КИЄВІЗІЯ в ефірі KYIVMISTAH

    З мого боку було доволі по-дурному не зробити одразу окремий пост, присвячений нашому з Діаною Веллс ефіру на радіо “Київ FM”, у передачі Дениса Кащея “Поезія Kyivmistah”. Базікали про творчість і виконали наш поетичний альбом “КИЄВІЗІЯ 3.15”. Запрошую послухати!

  • […]

    […]

    Зібрати дім й забрати дім з собою
    у валізці, розгорнути дім, де будеш,
    зберегти усе на місці, геть забути
    про дошкульні переїзди, свій шматок
    землі тримати близько-близько,
    перебудувати простір-час, з'єднати
    знищений маршрут за краєм існування
    з берегом свого виживання
    мостом з бетону та грибниці,
    розкрити обійми за межі розп'яття, 
    розгалузити присутність по всіх усюдах,
    навчитись бути одночасно в кожному
    улюбленому місці, зробити біографію
    модульною конструкцією, проростити
    крізь виміри хребет залізниці
    маршрутом у терени неможливого...

    Обкладинка: я + MJ

  • ВУГЛЕВОДНЕВИЙ ЕТЮД

    ВУГЛЕВОДНЕВИЙ ЕТЮД

    Вариться в домнах згущенка,
    додається какао в конвертерах,
    солодкі сляби слябовози транспортують
    на стани, і в довгих бетонних залах
    на рольгангах тягнуться плитки
    ароматними килимами, згортаються
    в масивні циліндри, перекладені фольгою,
    лягають на платформи залізничні
    й рушають за обрій, прості й смачні
    вуглеводневі листи доступною мовою,
    акомпанемент до кавачаю ранкового,
    коли мелодія вповільнює метаболізм
    на декілька хивилин...

    Обкладинка: я + ChatGPT

  • МІЛІТАРНА РАПСОДІЯ

    МІЛІТАРНА РАПСОДІЯ

    І.
    350 тисяч ракетних систем
    протиповітряного захисту
    формують широкий пояс
    захисту стратегічного,
    мільйони високоточних ракет
    "поверхня-повітря" постачаються
    залізничними транспортерами
    на позиції, через кожний
    кілометр установлено
    вежі із лазерними гарматами,
    підключеними до десятків гектарів
    сонячних модулів, які заряджають
    акумулятори на мільйони ампер-годин,
    ультраточне наведення, ультрашвидкий
    рух projectile – повітряний скальпель
    усуває пухлини в небі, випущені
    мутованими тканинами, які покрили
    понад 11% суходолу і потребують
    примусової психіатричної шпиталізації,
    тому...
    ІІ.
    ...поза поясом ППО знаходиться
    пояс стратегічного стримування,
    мільйони балістичних ракет, які
    вибухають у кілометрі над землею,
    заряджені касетами з летючим агентом
    на основі галоперидолу та інших
    протипсихотичних препаратів,
    такий спосіб ведення війни отримав
    окрему назву: "балістична медицина",
    наразі якраз формують загони
    медичної офензиви, набирають
    лікарів та фармацевтів, озброюють
    їх 25-міліметровими гранатометами,
    гранатами зі снодійним газом, гамівними
    сорочками та шприцами з серотоніном,
    під смугами ракет несуться хамві білого
    кольору, підкорюють території снів,
    займають території несвідомого,
    ведуть полонених у лабіринт дзеркал
    і змушують шукати собі долі, зазираючи
    у власні очі, відкриваючи паскудні всі
    свої діла, усвідомлюючи... усвідомлюючи...
    перемога остаточна приходить тоді, 
    коли зв'язаному ворогові роблять
    ін'єкцію в голову...
  • ЖК-вальс

    ЖК-вальс

    Їздили панельки містом
    по залізничних коліях,
    коли проклали полотно?
    Коли поставили будинки
    на платформи? Хто?
    Згадати важко, знаю
    точно тільки, що
    відбулося колись давно,
    коли недолюдкам кортіло
    воювати, те зробили, щоб
    могли будинки ухилятись
    від залізних опадів, відходити
    із траєкторій руйнівних
    у танці житлового айкідо,
    гнучке планування районів, 
    під'єднання до водо- й тепломережі
    гнучкими поліетиленовими
    трубами, а також із запасом 
    кабелю для маневру, потужні
    й незламні платформи для рухомої
    нерухомості, і вишивка сталевими
    нитками уздовж майданчиків дитячих...
    з тих пір минуло часу чимало, та
    залишається традиція –
    раз на рік будинками вальсувати,
    ковзати з приємним низьким
    гудінням по плетиву металевому,
    пам'ятати, як це кружляння
    утілювало саму змогу продовжити
    дихати, коли комусь так хотілося,
    аби припинили дихати...

    Обкладинка: я + ChatGPT

  • ДИВОТВІР

    ДИВОТВІР

    І.
    Не міг пручатися свинцевим хвилям,
    билися в скелі із металевим ба́манням,
    падали на тіло усією вагою присутності,
    і почувався такою нікчемною цяткою
    проти всієї цієї солі, тож і почав абсорбувати
    сіль, ковтками короткими та обережними,
    змінював метаболізм, пророщував кристали
    зі шкіри, зростався з піском і камінням, зануривши
    поглибше пальці підломлених ніг – слабких,
    скрутивши пальці рук – слабких, винаходячи
    силу – з відсутності сил, винаходячи собі
    місце в гомоні стихії, й стихія запустила
    механізм, якому став соляною цеглиною,
    однією з, але тим не менш, бо там, де
    гудить монотонно рутина натягнутих
    тросів, дотикаються реальності стріли
    зі стволів зіниць, у місці тому, ну́дному
    і некрасивому, цятка тіла збирає краплини
    сировини, щоб завтра на ній проросло
    насіння дива у напрямку висоти...

    ІІ.
    В лабіринті відсутності зору
    організм відростив собі зір
    і побачив дзеркало чорне,
    у дзеркалі клубочився він,
    в себе врізався організм, 
    сам у себе влетів організм, 
    і виявив, що він – не один,
    в плутанині його клітин
    маршують кінезини, транспортують
    серотонін галереями фабрики дивної
    з генерування див, оркестр у ямі 
    невизначеності, інструментів
    нестройні ряди, добирають
    потрібний мотив, щоб світилася
    лампочка нагорі, і потреба ця
    аксіоматична до тріску зубів,
    у дзеркалі чорному клубочиться
    слово – зі знаком питання в кінці...
  • Батькові

    Батькові

    Той, хто відчув
    сліпуче благо
    літніх днів, себе
    інвестував землі,
    у тому числі й
    своє тіло, коли
    змінило форму
    свого існування
    в лабораторії
    могили чи поживним
    пилом у галереї
    коренів, зненацька
    вірю: робота триває
    попри хвилі біомаси
    руйнівні поверхнею,
    бо ми частина
    тектонічної сили
    еволюції живої речовини
    навіть тоді, коли свідома
    ітерація активності
    трансцендує на
    позасвідомий рівень,
    інвестиції продовжують
    працювати, генеруючи
    додаткову цінність
    в артеріях планети...

    Обкладинка: я + MJ

    Фото батька: я

  • […]

    […]

    Скільки янголів танцює
    в одній краплині дофаміну?
    Вдивляюся, і бачу в ній
    барви вбрання Нашої Пані
    Марії, втілення поганської
    Весни, сплітаються символи
    в гримуар химерного просвітління,
    зарядженого жменею коштовного
    каміння, зліпленого з осаду секунд
    найважливіших, наче хвіртка
    в потаємний сад, де зав'язались
    вишні вже, і плетиво диких троянд
    змішалося із виноградом, тиша
    провінційна поруч з іржавими
    гігантами й зеленими такими
    хвилями, списи над фонтаном
    й дзвін яскравий вздовж ходи
    від площі до майдану, наш
    фундамент – невмілий, проте
    амбітний, на ньому світлова
    інсталяція хати, хочу вірити
    (без підстави вірити), що все-таки
    колись підвищимо число густини
    того сну до матерії доторканної...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Таке бачив дивне:
    як на роздоріжжі
    сімнадцяти тисяч доріг
    силач перекачаний
    плакав дитинно,
    бо вся його маса
    корисна дозволила
    вижати найстрашнішу
    вагу, стало легко настільки
    товстому хребту і
    натрудженим в'язам,
    що можна пурхати
    кумедним джмелем
    по квітках у саду...

    Обкладинка: я + MJ

  • Укрпанк

    Укрпанк

    Наставити вуликів
    багато-багато,
    насадити дерева,
    сади колосальні,
    і нічого не брати,
    хіба що плоди,
    що спадають самі
    в покривала,
    пов'язані коло
    стовбура, ніби
    краватки, хіба що
    краплини медові
    роси, що проступить
    в щілинки між дошок
    твердині гудіння,
    потоне біль
    у жирному благоговінні
    перед машиною роду
    досконалою в турботі
    тварини, яка навчилася
    бути більше, ніж.

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД V

    АСТРАЛТЕХБУД V

    Тобі потрібна сила, 
    щоб розбити брилу, 
    але й аби здійняти брилу
    теж потрібна, час твого життя
    присвячений адаптації
    до гравітації, постійно
    змінної, адже мігрують
    маси, зсуваються точки
    докладання зусилля,
    твої м'язи скорочуються,
    вібрація поширюється
    від опори до опорно-
    рухового механізму,
    на практиці вивчаєш
    теорію опору матеріалів,
    крізь руки і ноги тривають
    вектори, міг би розкидати,
    спопелити, але за століття
    зросла цікавість завершити
    прадавній проект однієї вежі,
    поставити себе у центр
    армілярної сфери і збалансувати
    кільця, пустити промінь крізь
    верхів'я, і відчути – ось воно,
    ось воно...

    Обкладинка: я + MJ

  • Derelict III

    Derelict III

    Рейки й дзвони,
    пилок іржавий,
    в суцвітті балок
    у голові нави
    бог із металу
    старий дрімає...
    ...колос вісімдесяти-
    метровий, похила
    постава колишньої
    слави, проводжає
    сезони, природа
    ковтає його поволі,
    міліметрами пилу,
    візерунками солі,
    паростю молодою 
    на бетоні, в компанії
    моху та плісняви,
    в червоних обіймах
    кисню, скрипить
    і тріскається кістяк
    самотнього Левіафану,
    вколисаний прибоєм
    на березі епохи
    двохтисячних...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Рухатися крізь ліс
    із дерева або бетону,
    під зірками або неоном,
    у резонансі з порожнім
    дзвоном, дзвін здається
    порожнім лише тому, 
    що ти́ є його би́ло,
    твій рух калатає,
    поширює хвилі
    на береги торакальні,
    ритм і рима торохкотіння
    у грудній клітині, неважливе,
    надважливе електричне
    мерехтіння на живій тканині,
    доторкання здійснення
    до полотна всесвітнього,
    мить, наче коротенька між
    рутин сомнамбул, та
    зсередини схожа на вічність,
    перл у молекулярному намисті
    вздовж хребта еонів...

    Обкладинка: я + MJ

  • Хрономаглев ІІ

    Хрономаглев ІІ

    З хроновокзалу відправляються маглеви
    напрямком тому у сорок років,
    вийшов би на декількох зупинках –
    погуляти трохи, поділитися новинами,
    нічого це не змінить у моєму майбутті,
    але в сусідньому обов'язково змінить,
    тішитиме сам цей факт,
    вертатимусь додому з сувенірами
    найліпших спогадів, відбитих
    у сліпої долі, так програмне забезпечення
    впливає на роботу плат, і видозмінює
    електрика карбон, вирощуємо темпоральний
    сад, медитуватимемо на яскравий квіт його,
    в основі лежачи, де трупи й хробаки –
    завод ґрунтів для збіжжя свят,
    несуться діти у портали днів нових,
    ми слухаємо їхній сміх в зворотніх поїздах...

    Обкладинка: я + MJ

  • Зсередини Дерева

    Зсередини Дерева

    Пітьма, освітлена
    інакшим світлосприйняттям,
    відчуває м'яке та потужне
    збурення з глибини,
    розтікається радіально
    молодим гіллям, і молоде гілля
    народжує квіти...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Гадаю, є ризик загинути,
    коли розв'яжеш це рівняння,
    у плиту відповіді летке тіло
    вріжеться на космічній швидкості,
    колапсують усі виміри в точку,
    в сингулярність влучить намір,
    далі нікуди більше дихати...
    ...але можливо, що ця площина
    є початком нової струни?..
    хто зник – не завжди загинув,
    не всяк блукає мандрівник,
    ця картина така велика,
    покладаюсь на варіативність
    математичної гри...

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД IV. Манфіест

    АСТРАЛТЕХБУД IV. Манфіест

    Сонце – необов'язкове,
    небо – необов'язкове,
    море – необов'язкове,
    і земля – необов'язкова,
    і ти – необов'язковий,
    (як і все живе довкола),
    бо в світі цьому, 
    необов'язковому,
    немає нічого готового,
    твоя персона – зображення
    на екрані, намальоване
    промінням сліпоглухонімого
    катода, мовби хоче бачити
    себе катод, тягнеться
    псевдоподіями, повторює
    рельєф оточення, викривляються
    риси обличчя, інтерфейсу
    невмілий етюд, не розкажуть
    нічого скелі, не підкаже шляху
    каміння, не наситить вугілля
    серце, не втамує жаги пісок,
    але все ж ми є їхні діти,
    бо ці дивні удари зсередини
    в часі тягнуть своє коріння
    в той же вир бунтівних часток,
    отже марне це мерехтіння
    вздовж нерівностей мовчазних,
    можливо, має певний сенс? —
    ці гукання в темній глибині
    справді можуть бути голоси? —
    вони ставлять питання,
    і питання звучить, як мрія,
    у холодному вільному світі
    перебирає анод відлуння
    відповідей, у прагненні
    сконструювати музику...

    Обкладинка: я + MJ