Пливуть над містом оповіді стін, звучать дими, течуть шляхами спогади, сльози скрипки вздовж струни – смичками голоси історії провадять – контури домівок з небуття витягують у сни за руки під час рятувальної операції пам'яті – в ім'я виживання розсипаних я…
Обкладинка: з воєнних знімків міста Маріуполь, звідки я родом
Весна прощань… Весна вітань…
Танок геометричних форм
занурюється в синь квітневу,
луна широка котиться від ноти,
до болю важко проростати
крізь бетон, але зусиль вартує
небо, яке торкається долонь…
Душа виповзає
з-під снігу
суцільно вразлива,
вся шкіра нарощена
залишилась у пазурях
почвар жахливих,
та кожна нова доба
попереду несе для неї
гарячого металу філіжанку,
мабуть, бажають, аби стала
залізна пташка,
бо в цій атмосфері
неможна літати інакше,
та дуже треба, аби – літала…
Ярість
ламаним танком
двутаврів тисне
в грудях протитанковим
їжаком, якби ж то так
заорати, щоб кожна
деталь сказаного
проорала борону –
у ворожій отруйній масі
бризками свинцевого шторму,
червоним причастям правди,
що дарує
спокуту злу...
Photo by Valentin Salja on Unsplash
Гей, той, хто біжить
біля обрію, зупинися
на мить, озирнися на
мене, ця тривала гонитва
розгубила свій сенс,
та зоря, що відбита
в зіницях твоїх, не настане
для мене ніколи, цей образ,
намальований під повіками -
морква для віслючка, то годі вже!
годі! Хлопче, злазь із плеча,
далі мушу навпомацки
калібрувати оптику,
в пошуках променю
сузір'я всередині...
Photo by Bryan Goff on Unsplash
Гуркоче час,
якби ж то зачепитися
за землю, коріння саду –
пальців судома, тобі – дерева,
комусь – недопалки, тобі – злість,
комусь – горло порване,
але поперек усього повинні
бути сонця промені,
пестити усе зруйноване,
вивчати черговий урок історії,
під плитою тектонічною поховане
найповільніше зерно ДНК,
протягом тисячоліть
утворює гори
із вогняної повені,
здіймає голови,
і з щелеп зсудомлених
нові пагони сходять...
Обкладинка: Jr Korpa via Unsplash
Любов не вивчиш раз і назавжди,
любов раз і назавжди не відчуєш,
бо Сонце танцює щомиті в пітьмі,
бо клубочиться вир жахіть
у серці народження, і навіть якщо
не поглине тебе круговерть ворогів,
сам себе завжди здатен знищити,
вкотре бачу, як тягнеться нить
від кожного нервового закінчення,
любити - значить врівноважено висіти
між усіх різноспрямованих намірів
під дією доцентрових і відцентрових сил,
опірмат для того, хто вічно нездужає,
але мусить мурувати мости, аби ними
вона крокувала, і крик набирав відтінків
ніжності, аби шуми в грудях набирали
мотиви музичні, аби смак усмішки
менше гірчив, а більше тішив...
Обкладинка: Jr Korpa via Unsplash
Doch alle Lust will Ewigkeit —,
Friedrich Nietzsche − Also Sprach Zarathustra
— will tiefe, tiefe Ewigkeit!
Як храм паде, то стане хмара в архіві буде – драмтеатр – колекція рядків на склі, надхненних видихом, життя ознакою насичених, це лиш на перший погляд зникли, насправді завше будуть поряд на повторі в тиші, мов актори, без утоми, грати в безкінечну гру, покличеш спогад – все проступить, гукнеш спросоння – буде тут...
Photo by Billy Huynh on Unsplash
Важкий обладунок приреченої на війну задовго до того, як вибухи всіх побудили, даний джерелом світла, та все ж – натирає плече, і хребет у корсеті з металу шепоче погрози розсипатись, підпалене серце, на жаль, не залишило вибору, від нього дим чорний завішує перспективу, і скільки б не мала позаду розкритих квіток – біль співає гучніше, тому, коли захоплені тією зіркою, міцніше обійміть і грійте так, аби сягнули самого ядра інфрачервоні промені любові – крізь метал, і губи янгольської сомнамбули торкнув (на мить хоча б) щасливий усміх...
Photo by Nik Shuliahin on Unsplash
![[…]](https://i0.wp.com/www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2021/08/brad-helmink-Kgkz-2QZ-0Q-unsplash.jpg?resize=150%2C150&ssl=1)
![[…]](https://i0.wp.com/www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2021/08/matthew-ball-W4lcQoUUKWQ-unsplash.jpg?resize=150%2C150&ssl=1)
![[…]](https://i0.wp.com/www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2021/06/hans-moerman-rEOVfkfleok-unsplash-1.jpg?resize=150%2C150&ssl=1)
