Категорія: Поезії

  • Епізод

    Епізод

    Горизонти колапсують
    до зернини наполегливості
    з оглушливим вибухом
    катастрофічного вакууму,
    у снах стаєш на самокати
    і їдеш у просторі міста,
    окупованого безнадією,
    розплутуючи клубки рутини,
    які ніколи не закінчаться,
    а вірніше, закінчаться разом
    із тобою, за дверима повіка
    чигає темрява, я прохаю
    ящірку в основі черепа,
    щоб розслабила трохи щелепи,
    бо вже неможливо триматися
    берега в цій задушливій тиші
    простору, виїденого кислотою
    доби, а йти ще вічність, бо
    здурів годинник, показує вісімки,
    немов запалені нервові вузли,
    вдихаю дим і видихаю дим,
    наповзають хмари з гудінням
    бомбардувальників, витримувати
    тіні ледве вистачає слів...

    Обкладинка: я + MJ

  • Фотопсії

    Фотопсії

    Такий темний обрій
    за огорнутим сонцем садом,
    жовті фасади, немовби
    відчуття близькості холоду
    по той бік тонкої ковдри,
    скоро доведеться навчатись
    ходити водою, бо вже
    критично виснажено захист,
    врожай погляду, від нього
    фізично важко, але звичка
    вдихати та видихати ще
    поки перемагає, волокти
    тягар можна й навповзки,
    цю любов і тривожно-
    депресивний розлад,
    існування, ними забарвлене,
    шматки осонь і рвані хмари
    зі снігами, мушлю, вкриту
    попелом холоцену, і світло
    малого завтра, що носиться
    дитячими майданчиками....

    Обкладинка: я + MJ

  • In abysso te aedificamus, Domine…

    In abysso te aedificamus, Domine…

    Кільце – металевий каркас
    діаметром 40 метрів,
    сповитий лозою кабелів
    та кровоносних судин,
    формується нанотканина:
    щохвилини – новий шар даних,
    стрункі ланцюжки молекул
    занотовують хід подій,
    слідом тягнеться хай міцелій,
    артефакт поєднає з землею,
    резонатор фінальної миті,
    вінець коштовний на лінії
    горизонту те́бе...

    Обкладинка: я + MJ

  • Dödgud

    Dödgud

    Важкий, невблаганний,
    похмура постать
    кістлявого виснаження,
    розчахнуті очі
    відбили безодню,
    яку ти побачиш за мить
    до нестями, одвічної тиші
    шляху поза тебе,
    така чорна пляма
    тебе заперечує, марна
    кожна мить, коли ти дихаєш,
    марний кожний напрям,
    куди ти рушиш,
    видиво таке чи витримаєш?
    Чи не підкосить завчасно ноги?
    Він настільки близько,
    що майже те саме, що ти,
    сидів поруч з тобою в утробі,
    зустрічав тебе при народженні,
    слідом йшов під прикриттям тіні,
    до певної міри він навіть залежить
    від твоєї волі, принаймні одяг його
    на час останньої церемонії,
    якими будуть сумарні хвилини,
    до певної міри, але не повністю,
    чи зможеш ти з цим жити?
    Витримати цей тягар чи зможеш?
    Послідовно витлівали шпалери
    на просторі, око розплющене
    розчиняло шмаття ієрархій,
    залишилася на всі горизонти
    свобод7а – відсутність підстав
    для надії на когось, крім того,
    хто ближчий, відсутність ваги
    для всього іншого, над світом
    нависає прірва бога без обличчя,
    над світом нависає прірва чорна,
    і ти ковзаєш довкруж неї, навчаючись
    еквілібристиці, навчаючись жонглювати
    тягарями, заздалегідь неуспішний,
    та інертний удосталь, щоб не спинитися
    поки що...

    Обкладинка: я + MJ

  • Енергетичний комплекс

    Енергетичний комплекс

    Майбутнє безнадійно стратегічне, 
    кожен ватт на рахунку, аби заживити
    машину уя́ви – втратимо ритм,
    розгубимо за́пал, знизиться кількість,
    знизиться якість, покривляться стебла,
    може, й зламаються – але, завдяки
    рядам електростанцій, до життя
    з попелища все знову вертатиметься...

    Обкладинка: я + MJ

  • Дріб’язок

    Дріб’язок

    В умовах нового великого голоду
    вже не можна нехтувати нейтронами,
    потребуємо маси, то можеш – гори́,
    а не можеш – тлій, виділяй тепло
    хоч би потроху, пальник турбіні
    по калорії з усіх довкола, нехай
    не попереду, та й не закрилися
    в коконі, мізерні опори вправні
    рухи скелелаза зроблять
    значущими для поступу, це
    карколомне сходження не схоже
    на тріумфи, втомлені очі не помітять
    вершини, але принаймні можливість
    перевести подих вже буде більш ніж...
    ...треба лиш назгрібати на те вуглеводнів...

    Обкладинка: я + MJ

  • Метушня

    Метушня

    Бетоновози вервицею тягнуть –
    постане храм з кутастих форм,
    відлитих з попелу та епоксидних
    смол, високе небо лоскотатимуть,
    пахтимуть ладаном та електронікою,
    у текстурах стін долонями ти зможеш
    прочитати про ті храми, що стояли до
    і падали, бо падати – обов'язково,
    ви́сіли у порожнечі сном, аж поки хтось
    не брав у жмені плоть розтрощену
    й не починав громадити новий остов,
    ніким не прохане продовження
    занепокоєння, ніким не очікуване
    ворушіння, шторм у краплині води,
    дзижчання надокучливе у скронях,
    брилою важкою виринутий стогін,
    наріжний камінь у фундації душі –
    тендітна грудочка любові, скрупул,
    про який сигналізує біль...

    Обкладинка: я + MJ

  • Зеніти

    Зеніти

    Збільшити товщину біосфери,
    як угору, так і вниз, напнути
    м'язи усмішки для пострілу з
    тугого луку графіком зростання
    y = x2k+1, мінус-нуль-плюс,
    і далі – шляхами тензорів, щоб
    тремтіли живі кульки,
    огортаючи поля присутністю,
    надзвичайно потрібно – більше,
    треба збільшувати ймовірність
    гарних маршрутів, коли не жаль,
    коли не лячно помилитись,
    коли примножує – ділитись,
    коли все – гра, і можна 
    в разі чого знов – зеніти
    повторити на нових витках...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Дві крихти
    на долоні гіпнагога –
    втомленій арматурі,
    обглиданим сонцем
    кісткам скам'янілої
    пам'яті, зв'язаним
    брунатним лахміттям, –
    над висушеною криницею
    по́лудня хиленьку дарують
    тінь, зморений легіт
    штовхає фіранки та посвистує
    у кімнатах, гортає
    запилюжені сторінки,
    з крану гикає нестача води,
    біля дзеркала куйовдяться
    павуки, мотають у моточки
    нитки Аріадні, яка пакує
    наплічник у лабіринт...

    Обкладинка: я + MJ

  • Пере…

    Пере…

    Есенція вересня,
    іржава морквяна,
    поступає всередину
    крізь катетер,
    суглоби тріщать,
    в'язи спазмлять,
    захлинається серце,
    колір шкіри стає
    такий само, як у
    листя каштанів,
    колір очей такий само,
    як трáви, колір душі –
    хмари над глотками
    фабрик, бо все –
    згорає у тривалій
    і болісній трансформації,
    коли намагаєшся
    збалансувати тиск
    хаотичної всеосяжності
    напрямків та жорсткої
    конструкції слів,
    у купоросі мідному
    іржавіє вересень,
    пальці подряпані
    набирають вузли...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Автобіографію розтягнуть на цитати
    комашки та хробачки, валятимуться
    згодом знаки поміж знаками на листі
    й у траві, колись чиїсь чутливі вуха
    спіймають їх із подиху вітрів, складуть
    докупи – смакуватимуть нетривале,
    але не загублене...

    Обкладинка: я + MJ

  • Ω

    Ω

    Мить безцільності – сума слів, немов
    ідеальний математичний вираз,
    дорівнює – 0, за.до.волення, коли
    стріла долетіла до, і вже в,
    і крутить нетривалий вир щонай-
    безпосереднішого існування, мир –
    сума всіх воєн – тане кавою на язику,
    квітка – сума всіх фотосинтезів –
    снить під солодкий бджолиний гуд,
    омега увінчує твою одиницю, у висліді –
    музика, тендітний танок тиші та звуку
    від суперструни до арфи в грудях –
    постукує та вібрує...

    Обкладинка: я + MJ

  • Карго-маніфест

    Карго-маніфест

    Із першим кроком
    цей біль не припиниться,
    із дві тисячі першим – теж,
    але стане меншим – в цьому
    можу запевнити, адже той
    червоний ліс зі стежкою жарин
    попереду – єдиний шлях
    до волі, до ясності погляду,
    наскільки вже стане оптики
    у явленому безумовним
    проявити структуру, усвідомити,
    що помирають навіть боги,
    а значить, і це може бути подолано,
    хоч, може, й довго доведеться грати,
    відступати, в'язнути в соромі,
    спиратися на саму лишень
    звичку дихати, без гарантії
    перемоги у безжальній реальності
    ворушити стопами, так незграбно –
    спочатку, та легше стане потім,
    запевняю, но́ву даю заповідь:
    все не обов'язково має бути так,
    усе може бути інакше...

    Обкладинка: я + MJ

  • 16-й минає

    16-й минає

    Вмикаю внутрішнього Шевченка,
    озираюся до хати – немає в мене хати!
    Тоді збираюся до врочистого і потаємного
    акту самоспалення у китаївських печерах,
    в утробі величних пагорбів, де кожен
    непотріб перетравиться на вугілля,
    хочеться кричати, авжеж, цей біль
    неминучий, коли живе віддирати від
    живого, вогонь необхідний, щоб
    зупинити кров на місці ампутованого,
    шепотіти потім собі молитовно,
    заради чого все це, заради чого,
    заради того, чОму доводиться
    римуватися з чорним...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Блакитні дні,
    на тягнучкім осонні
    тріпоче крилами
    роз'ятрена душа,
    немов розіп'ята
    розчахнутими хмарами,
    кричить у синь
    розпачливу осанну,
    згортається тут час
    коротким замиканням,
    між станами прокинуто
    мости, стискає руки
    вервиця моєї бази даних –
    взаємно віддзеркалених
    облич недоторканна
    тимчасова голограма,
    буремна парость
    невідомих сил – короткий
    сполох – довгий слід
    освітлює свідомість,
    сфотографована
    священна мить перлиною
    лягає в неокортекс
    свідоцтвом справдженого дива...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Полями нафти
    до споруди білої
    під ніжним сонцем
    виграного дня
    тобі іти спіральною
    орбітою понадрозум'ям
    дивини уздовж хребта,
    радощі й болі – райдужки
    у чорній плівці на ґрунтах,
    органічна пітьма ловить
    світло й синтезує себе сама
    у сомнамбулічній ході навмання,
    по той бік добра і зла,
    зачарована Десна смолистої
    літургії з твоїх долонь лягає
    на теплий вівтар і розпускається
    святинею – пам'ятай про свій
    маленький вирій,
    Amb el lliri a la má...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Аккреційні обійми великі об'єкти
    стискають в малесеньку цятку,
    супер-мить, яка вічно (умовно)
    триває, і я розумію, що сузір'я
    твоїх дотикань тримає у собі
    неймовірний обсяг надзвичайно
    важливих даних...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Буття сором'язливо
    загортається серпанком
    вимірів, накриваючи очі
    натерті розфокусом,
    отруйне "знаю" відносять
    ріки в море непізнаваного,
    слова схарапуджено пурхають
    навсібіч, тільки ноти
    в центрі черепа залишаються...

    Обкладинка: я + MJ

  • ॐ

    ॐ

    Наполегливість ходи
    відкрила зал із величезним гонгом,
    праматір'ю "ом", і для пізнання
    багатства його ноти мусив замовкнути,
    імпульсу его вистачило, аби дійти,
    тож тепер настає сьомий день,
    стріла висить перед магічним кругом,
    тінню кільцевого коду, наближаючись
    безкінечно відмітками половинок,
    знаю, колись вона вдарить у точку,
    і вибух буде оглушливий, він поглине
    все сказане досі у вир безпосереднього
    дива, захочеться заспівати осанну,
    немов у дитинстві, коли раптово
    з-за краю пагорбу спалахував горизонт
    майже цілого міста...

    Обкладинка: я + MJ

  • 7D

    7D

    Любов прутом арматури
    між серцем і шлунком
    виточує сльози, і сльози
    довкола все перетворюють
    на калейдоскоп, конструкт,
    покликаний витримати 
    коротке замикання всередині
    багатовимірної машини,
    прокладає місток через вічність,
    і там у снах намагаєшся з'ясувати 
    зі значущим іншим кращий шлях...

    Обкладинка: я + MJ

  • АНТРАЦИТ ІІ

    АНТРАЦИТ ІІ

    There was an explosion…
    Hideo Kojima. Death Stranding

    Є пітьма, яка живе вздовж променів,
    завішує сліпим дощем погляд,
    і мозок спазмує, стає раптом холодно
    й лячно, немовби бездомному у безодні,
    цьому феномену не доберу інтерфейсу,
    діамантовою сутрою хрумтить за очами,
    непроханим одкровенням поламаної
    мікросхеми від необережного користування,
    був маленький короткий спалах, і тривалий
    опік поперек внутрішнього ландшафту
    залишається віршем незнайомою мовою,
    розколом остову персональної башти,
    і мені здається, що ця помилка коду
    показує, як може "я" опинитися
    у порожньому мікрокосмі, у вакуумі,
    куди обов'язково з темряви набирається
    матерія хаосу, наповнює маренням форми,
    і немає спокою у снах бездомного у безодні,
    блукає в містах, не встигає на потяг,
    і кожна квартира чужа, силуети чужі,
    а в домі, де ядро спогадів, розвалля,
    все покриває іржа і холодний синій попіл,
    обвуглена душа витягує з вікна назовні
    вузлик з любов'ю, якщо проковтне все
    кошмар, то там хоч вона залишатиметься...

    Обкладинка: я + MJ

  • Інтроматизм

    Інтроматизм

    Тактичною ходою
    у мерехтінні квітів
    протитанковий їжак
    відчути, зупинитися,
    зрозуміти, що довкола
    демони прозорі роєм
    водять хороводи коду,
    кожен крок у просторі
    свободи є рівняння з
    декількома невідомими,
    розв'язання алгебри
    своєї природи складає
    історію, без потреби
    призначення, з потребою
    точної відповіді, без огляду
    на красу обтічності вираження,
    адже рослинність пістрява ховає
    артефакти насильства й брунатні
    плями, картина загальна далека
    від досконалості, але ж тим
    і до біса цікава...

    Обкладинка: я + MJ

  • Апостеріорі

    Апостеріорі

    Брижі в повітрі
    над руїнами старого храму
    формують сферу,
    нервовий вузол, що прагне жити,
    пройти крізь стіну
    чорного завтра,
    гуркочуть губи наспів упертості
    на рівні вірусів прозоре марення –
    триматися обруч тканини збентеженої,
    як не на вістрі, то хоча б симбіонтом,
    у мерехтінні здійснення,
    зерном, що залишилося
    після хвилі спустошення...

    Обкладинка: я + MJ

  • Запис без назви 1675
    Рівне гудіння моря
    реліктової частоти, 
    вимір, де розчиняються
    обличчя речей, простір 
    безкінечного "до"
    на початку часів:
    до форми, до сенсу,
    до тиші, до шуму,
    до вектора, до перспективи,
    до пробудження і до сну...
    ...чи не сюди опускається
    кожна істота, перш ніж
    рвонути крізь виміри вгору
    від наступного удару гонгу,
    що насправді не замовкає?
    За відсутності змоги фізично
    вберегти любов, залишається
    тільки вірити в фізику,
    що в ній схована музика
    понад мар-нотами...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Жах дверей, відчинених у підвал,
    шепіт хижих істот у стінах,
    обіцянка диявола богорівності –
    колючий язик, що ворушиться
    в темряві, мусиш покинути
    місце нагріте, розрізати тіло,
    винайти світоч у лабіринті
    під шкірою, стати собі своїм
    лікарем, торкнутись мірила
    та зрозуміти, чи будуть янголи
    з перетинчастими крилами
    ворогами твоїми, а чи порадниками...

    Обкладинка: я + MJ