Позначка: психологія

  • АСТРАЛТЕХБУД VII. Ревіталургія

    АСТРАЛТЕХБУД VII. Ревіталургія

    Відбудова в умовах
    постійного нападу,
    ворог спамить юнітів
    безперервно, наді мною
    мерехтить іконка гайкового
    ключа монотонно, боти
    ремонтні кружляють
    бджолами довкола голови,
    пошкоджений вулик завис
    над безоднею, прикритий
    керованою сліпотою від
    спалахів немилосердного
    світла, яке штурмує твої стіни,
    і з'являються тріщини значно
    глибше, ніж хотів би, зашивають
    розколи ранковими променями
    бджоли-авторемонтники,
    з піску всього обсипаного
    будівельники замішують розчин
    для форми під нові цеглини,
    адаптивність зосереджено
    на диханні, гудінні турбіни
    у режимі понижених обертів,
    поволі-поволі, поступовими
    зусиллями переміщуєш ноги,
    одна за одною, одна за одною,
    світ ловить нас, але ще не впіймав,
    тому є привід сподіватися...

    Обкладинка: я + MJ

  • Червонозоряне місто

    Червонозоряне місто

    Стояли червоні фабрики в середмісті,
    димили червоні фабрики червоним димом,
    люди з сірими обличчями квапилися
    пройти повз ті стіни, щоб не глянути
    випадково у сліпі роззявлені вікна,
    струшували похапцем з одежі пил рудий,
    ховались у кімнати квартир та офісів,
    робили, мили руки, мили тіло, сідали 
    за столи і пили, їли, лягали спати, 
    накривалися з головою ковдрами, 
    бо вночі над фабриками розливався вий
    сирени, а за ним стояв низький гуркіт,
    подейкували, що то працюють важкі
    сталеві жорна, але що вони перемелюють?
    Заїжджають туди крізь великі ворота
    фури брудно-зелені, з червоними
    цифрами на боках, що везуть вони?
    Дзеленчать туди потяги довгі – що
    ховається в їхніх вагонах, іржавих
    паралелепипедах? У деяких є
    вузькі пройми під самою покрівлею,
    на проймах стоять ґрати, за ґратами
    видно тіні...

    ...червоні фабрики в місті червоних зірок
    були стерті килимовими бомбардуваннями,
    у підземеллях знайдено 15 тисяч тонн кісток
    виду хомо сапієнс...

    Обкладинка: я + MJ

  • Κατάβασις

    Κατάβασις

    Звірі, що гуляють у віддалених 
    джунглях лімбічних, мають власне,
    інфрачервоне, сяйво: у чорних німбах,
    у шоці дотику до заборонених воріт,
    у шелестінні вологому руху забороненими
    коридорами, в рідинному обміні,
    супроводжуваному радістю або болем,
    як спливають у потоці ду́ші – ковтком
    чи виверженням, до світла чи геть від нього,
    як народжується добро з первинного злого,
    як інстинкти трансформуються в любов,
    як вогонь, електромагнітне поле й парадигми
    походять із тертя поверхонь – одна. об. одну,
    як нарощена маса прагне до порушення закону
    й спалахує в реакторі втамованою пожежею
    без опіку речовини живої, тож коли в захопленні
    сліпому слухають янголи Аполлона рівномірне
    гудіння сотень тисяч турбін у машзалах просторих,
    в судинах регочуть менади стабілізованої експансії
    хаосу теренами святої Пустоти...

    Обкладинка: я + MJ

  • МІЛІТАРНА РАПСОДІЯ

    МІЛІТАРНА РАПСОДІЯ

    І.
    350 тисяч ракетних систем
    протиповітряного захисту
    формують широкий пояс
    захисту стратегічного,
    мільйони високоточних ракет
    "поверхня-повітря" постачаються
    залізничними транспортерами
    на позиції, через кожний
    кілометр установлено
    вежі із лазерними гарматами,
    підключеними до десятків гектарів
    сонячних модулів, які заряджають
    акумулятори на мільйони ампер-годин,
    ультраточне наведення, ультрашвидкий
    рух projectile – повітряний скальпель
    усуває пухлини в небі, випущені
    мутованими тканинами, які покрили
    понад 11% суходолу і потребують
    примусової психіатричної шпиталізації,
    тому...
    ІІ.
    ...поза поясом ППО знаходиться
    пояс стратегічного стримування,
    мільйони балістичних ракет, які
    вибухають у кілометрі над землею,
    заряджені касетами з летючим агентом
    на основі галоперидолу та інших
    протипсихотичних препаратів,
    такий спосіб ведення війни отримав
    окрему назву: "балістична медицина",
    наразі якраз формують загони
    медичної офензиви, набирають
    лікарів та фармацевтів, озброюють
    їх 25-міліметровими гранатометами,
    гранатами зі снодійним газом, гамівними
    сорочками та шприцами з серотоніном,
    під смугами ракет несуться хамві білого
    кольору, підкорюють території снів,
    займають території несвідомого,
    ведуть полонених у лабіринт дзеркал
    і змушують шукати собі долі, зазираючи
    у власні очі, відкриваючи паскудні всі
    свої діла, усвідомлюючи... усвідомлюючи...
    перемога остаточна приходить тоді, 
    коли зв'язаному ворогові роблять
    ін'єкцію в голову...
  • ЖК-вальс

    ЖК-вальс

    Їздили панельки містом
    по залізничних коліях,
    коли проклали полотно?
    Коли поставили будинки
    на платформи? Хто?
    Згадати важко, знаю
    точно тільки, що
    відбулося колись давно,
    коли недолюдкам кортіло
    воювати, те зробили, щоб
    могли будинки ухилятись
    від залізних опадів, відходити
    із траєкторій руйнівних
    у танці житлового айкідо,
    гнучке планування районів, 
    під'єднання до водо- й тепломережі
    гнучкими поліетиленовими
    трубами, а також із запасом 
    кабелю для маневру, потужні
    й незламні платформи для рухомої
    нерухомості, і вишивка сталевими
    нитками уздовж майданчиків дитячих...
    з тих пір минуло часу чимало, та
    залишається традиція –
    раз на рік будинками вальсувати,
    ковзати з приємним низьким
    гудінням по плетиву металевому,
    пам'ятати, як це кружляння
    утілювало саму змогу продовжити
    дихати, коли комусь так хотілося,
    аби припинили дихати...

    Обкладинка: я + ChatGPT

  • ДИВОТВІР

    ДИВОТВІР

    І.
    Не міг пручатися свинцевим хвилям,
    билися в скелі із металевим ба́манням,
    падали на тіло усією вагою присутності,
    і почувався такою нікчемною цяткою
    проти всієї цієї солі, тож і почав абсорбувати
    сіль, ковтками короткими та обережними,
    змінював метаболізм, пророщував кристали
    зі шкіри, зростався з піском і камінням, зануривши
    поглибше пальці підломлених ніг – слабких,
    скрутивши пальці рук – слабких, винаходячи
    силу – з відсутності сил, винаходячи собі
    місце в гомоні стихії, й стихія запустила
    механізм, якому став соляною цеглиною,
    однією з, але тим не менш, бо там, де
    гудить монотонно рутина натягнутих
    тросів, дотикаються реальності стріли
    зі стволів зіниць, у місці тому, ну́дному
    і некрасивому, цятка тіла збирає краплини
    сировини, щоб завтра на ній проросло
    насіння дива у напрямку висоти...

    ІІ.
    В лабіринті відсутності зору
    організм відростив собі зір
    і побачив дзеркало чорне,
    у дзеркалі клубочився він,
    в себе врізався організм, 
    сам у себе влетів організм, 
    і виявив, що він – не один,
    в плутанині його клітин
    маршують кінезини, транспортують
    серотонін галереями фабрики дивної
    з генерування див, оркестр у ямі 
    невизначеності, інструментів
    нестройні ряди, добирають
    потрібний мотив, щоб світилася
    лампочка нагорі, і потреба ця
    аксіоматична до тріску зубів,
    у дзеркалі чорному клубочиться
    слово – зі знаком питання в кінці...
  • Батькові

    Батькові

    Той, хто відчув
    сліпуче благо
    літніх днів, себе
    інвестував землі,
    у тому числі й
    своє тіло, коли
    змінило форму
    свого існування
    в лабораторії
    могили чи поживним
    пилом у галереї
    коренів, зненацька
    вірю: робота триває
    попри хвилі біомаси
    руйнівні поверхнею,
    бо ми частина
    тектонічної сили
    еволюції живої речовини
    навіть тоді, коли свідома
    ітерація активності
    трансцендує на
    позасвідомий рівень,
    інвестиції продовжують
    працювати, генеруючи
    додаткову цінність
    в артеріях планети...

    Обкладинка: я + MJ

    Фото батька: я

  • […]

    […]

    Скільки янголів танцює
    в одній краплині дофаміну?
    Вдивляюся, і бачу в ній
    барви вбрання Нашої Пані
    Марії, втілення поганської
    Весни, сплітаються символи
    в гримуар химерного просвітління,
    зарядженого жменею коштовного
    каміння, зліпленого з осаду секунд
    найважливіших, наче хвіртка
    в потаємний сад, де зав'язались
    вишні вже, і плетиво диких троянд
    змішалося із виноградом, тиша
    провінційна поруч з іржавими
    гігантами й зеленими такими
    хвилями, списи над фонтаном
    й дзвін яскравий вздовж ходи
    від площі до майдану, наш
    фундамент – невмілий, проте
    амбітний, на ньому світлова
    інсталяція хати, хочу вірити
    (без підстави вірити), що все-таки
    колись підвищимо число густини
    того сну до матерії доторканної...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Таке бачив дивне:
    як на роздоріжжі
    сімнадцяти тисяч доріг
    силач перекачаний
    плакав дитинно,
    бо вся його маса
    корисна дозволила
    вижати найстрашнішу
    вагу, стало легко настільки
    товстому хребту і
    натрудженим в'язам,
    що можна пурхати
    кумедним джмелем
    по квітках у саду...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Гадаю, є ризик загинути,
    коли розв'яжеш це рівняння,
    у плиту відповіді летке тіло
    вріжеться на космічній швидкості,
    колапсують усі виміри в точку,
    в сингулярність влучить намір,
    далі нікуди більше дихати...
    ...але можливо, що ця площина
    є початком нової струни?..
    хто зник – не завжди загинув,
    не всяк блукає мандрівник,
    ця картина така велика,
    покладаюсь на варіативність
    математичної гри...

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД IV. Манфіест

    АСТРАЛТЕХБУД IV. Манфіест

    Сонце – необов'язкове,
    небо – необов'язкове,
    море – необов'язкове,
    і земля – необов'язкова,
    і ти – необов'язковий,
    (як і все живе довкола),
    бо в світі цьому, 
    необов'язковому,
    немає нічого готового,
    твоя персона – зображення
    на екрані, намальоване
    промінням сліпоглухонімого
    катода, мовби хоче бачити
    себе катод, тягнеться
    псевдоподіями, повторює
    рельєф оточення, викривляються
    риси обличчя, інтерфейсу
    невмілий етюд, не розкажуть
    нічого скелі, не підкаже шляху
    каміння, не наситить вугілля
    серце, не втамує жаги пісок,
    але все ж ми є їхні діти,
    бо ці дивні удари зсередини
    в часі тягнуть своє коріння
    в той же вир бунтівних часток,
    отже марне це мерехтіння
    вздовж нерівностей мовчазних,
    можливо, має певний сенс? —
    ці гукання в темній глибині
    справді можуть бути голоси? —
    вони ставлять питання,
    і питання звучить, як мрія,
    у холодному вільному світі
    перебирає анод відлуння
    відповідей, у прагненні
    сконструювати музику...

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД ІІІ

    АСТРАЛТЕХБУД ІІІ

    Десантування з мами в буревій
    на будівництво хмарочоса на піску,
    шнурки на чоботах міцніше затягни,
    бо доведеться толочити бруд,
    не покриває небезпеки договір,
    бюро архітектурне знищила гроза,
    лишилося трохи малюнків 
    на обвуглених уривках й годі,
    залишилися: кувалда, невідома матір
    й дещо нездоровий глузд,
    і забирає так багато часу й сил
    навчитись поратися зі спорягою,
    налаштувати клямри й ремінці,
    в камінні видлубати отвори під анкери,
    в камінні видовбати спальне місце,
    бо не присісти за відсутності рівнин,
    і заливає раз за разом котлован,
    і кришить блискавками бетоніт,
    і збожеволілі вітри згинають арматуру,
    час конденсується у ртуть,
    піди спини його сріблястий біг,
    вкладаєш душу в дизельний мотор,
    по вінця ароматну рідину,
    у небо стріли струменять
    і пнуться троси, тьохкають,
    здіймають тягарі майбутнього,
    спинають палі завтрашніх радінь
    до сонця десь поміж свинцевих хмар,
    спів наших в'язів переходить у метал,
    в камінні рукотворному автограф
    наших жил, у точці, де вирівнюється
    сила й матеріал, твориться ніжність,
    лагідна, мов нуль, у зливі темній
    світять наші усмішки, й сузір'ями
    краплини мерехтять, бо ми
    не просто соваємо брили,
    ми будуєм храм у серці семисот
    стихій, хранитиметься в залах
    звук серцебиття всіх наших
    поколінь, баланс рутин, ривки
    увись, примарна в'язь учинків
    і звитяг, ми винайшли в процесі
    сенс, ми винайшли у божевіллі дім,
    передає бригада естафету зміни,
    пора на вихід, насуваю каску...

    Обкладинка: я + ChatGPT

  • #мова_ранку

    #мова_ранку

    Ти завше тут,
    і зміни всі – твої,
    порожніми дрібничками
    торохкотять у голові
    приємний ритм,
    як скидаєш погляд
    на світанок у холоднім
    квітні, й мерехтить між віями
    танок рутин, штрих-код
    порядків денних,
    забавка тіней у хмарці,
    в грудях підігрітій,
    пливе, коштовна,
    нотою в буденне
    шумовиння...

    Обкладинка: я + ChatGPT + MJ + Photoshop

  • Мартиролог

    Мартиролог

    Протозіркова пилогазова туманність
    концентрує масу речовини, аж поки
    енергія не переважить і не розчахне
    корону, проливаючись без жалю
    у безодню довкола, і
    під крилами світила нового
    пригріються барвисті кульки,
    космічне серце над хаосом
    і ймовірністю безформності
    зведе дім…

    Ілюстрації: фото героїв + MJ + Photoshop

  • Окарина

    Окарина

    Коли кортить поговорити,
    дмухай в окарину світову,
    і слухай, як бринить зсередини
    відповідь на безглузді
    питання в пробуджену пустоту,
    яка тоді розкриється
    пелюстками з-під замочка
    клітора у мерехтливих віршах,
    таких плавних масних рядках
    про те, як бути з огромом цієї
    тиші в недосвідчених руках...

    Обкладинка: я + MJ

  • Нудьга//Ерозія

    Нудьга//Ерозія

    Вітри такі віють –
    зрештою рівнина
    змиє гори хвилями
    прострільних пагорбів
    степів, бо вітри вічні, а
    каміння – ні, вогні
    всередині нисходять
    у вугілля, вугілля починає
    еру темноти в очах,
    почервонілих від нерівних
    сколів сновидінь, упертих
    у пустелю буро-сіру, де
    різанина стає хірургією,
    холодним синім скальпелем
    стає гарячий ніж, червоний
    крик нисходить в чорні діри
    розітнутої магістральної труби,
    а далі – у могили, у палаци круків,
    мух і хробаків, а глибше –
    до знеболених тканин,
    а глибше – до рецепторів живих,
    і розтинає тишу громовиця,
    сміється грім офірі з-під броні
    серцебиттям інертним
    впертої стріли, якої сту́пені
    згоріли, та траєкторія та імпульс –
    збереглись, вона простує божевіллям,
    порушує мутованим птахам криві,
    суховій забирає рідини,
    поволі зібгається шкіра,
    миршавіють органи,
    крізь баняки сусальні
    проступає деменція
    й ко́люче-ссучі хоботки,
    все менше залишається
    колишніх крутогорів
    на зламі земних плит,
    натомість пил зневоднених
    чудовиськ карбоновим
    покровом готує новий квіт...
  • […]

    […]

    Поміж зірок, у місиві людей,
    у клекотінні доль і дій,
    у розмаї ароматичних складових,
    зберемось у безформний кавалок
    білків, щоб утворити порожнину
    ніжності – побігати душі струною
    й зі струни – дістати біль
    перенапруженого голосу
    в переймі здійснення
    радіння й розуміння гри,
    позбавленої сенсу, повної проте
    можливостей краси у божевіллі
    дикої грози воднево-ву́гільного
    буду...

    Обкладинка: я + MJ

  • Їбеня духа

    Їбеня духа

    Ця пітьма майже матеріальна,
    ніби от-от доторкнешся пальцем,
    потягнеться нафтою, такою холодною,
    до плеча проб'є відчуття, хіба можна
    було подумати, що порожнеча
    така тверда й оглушлива, 
    як вихід у невагомість,
    який спричиняє конвульвсивні рухи
    розгубленого єства поза
    будь-чим знайомим, під
    питанням можливості пізнання,
    адже тануть слова у чорному, як
    в'язне в нафті костур сліпого,
    (німого, глухого, ампутованого)?
    Гадаю, що диво – це протяг
    у теплому домі, що тягнеться
    з невидимого вікна...

    Обкладинка: я + MJ

  • Хрономаглев

    Хрономаглев

    Кожну сльозу нанизати
    в намисто десятиріч,
    пряму спіраллю напетляти
    на серцевину монорейки,
    забезпечити рух маглевів
    п'ятою колією, 
    через четвертий ґейт,
    поїдемо у місто біля моря
    провідати любимих
    перед дощем...

    Обкладинка: я + MJ

  • Варіації на тему Шевченка ІІІ

    Варіації на тему Шевченка ІІІ

    Садок вишневий коло хати,
    інвертори між бджолами гудуть,
    блищить акумулятор індикатором
    під ковдрою бетонного бункеру,
    сузір'я душ, знервованих і впертих,
    поволі формує систему нічного освітлення,
    випростуються в простір артерії,
    перетікають між тілами сили,
    даючи змогу стати більше, ніж один,
    отримати ще більше я в мережі ми,
    витягувати з льоху заблукалий світ
    кривавими стежками еволюції,
    ось вечоріє, ось червона мить
    над горнятком гіркого трунку,
    у сліпоті контуженої голови
    орієнтуєшся на витягнуті руки,
    й рухаєшся вздовж дротів
    систем автономного живлення...

    Обкладинка: я + ChatGPT + MJ

  • Ablution

    Ablution

    Гігея, одна з королев
    пантеону біому, заповідь
    еволюції, витнута на
    скрижалі самою Смертю,
    служи їй, наливаючи
    по вінця воду в цистерну
    свого жовтого Kärcher,
    твоя місія – священна:
    вивільнюй душі двері,
    шар за шаром, з-під ваги
    чужих, з-під намірів їхніх,
    голодних і хтивих, вивільнюй
    від роззявлених ротів,
    від рутин кривавого говіння,
    від поступу запалених клітин,
    у взаємному тиску нестерильності
    уздовж відкритих ран надій,
    святим обнуленням води,
    практикуй мудрість богині,
    практикуй омовіння...

    Обкладинка: я + MJ

  • Hb

    Hb

    Ісус римував
    любов і кров,
    коли надавав
    гуманітарну
    та медичну
    допомогу в
    місцях гуманітарних
    катастроф,
    Ісус вживав
    багато протеїнів
    для синтезування
    антитіл до
    невиліковних хвороб,
    нарощував масу
    для кількості якісного
    гемоглобіну,
    вводив голку
    прямо в аорту
    і щедро віддавав,
    і почувався богом,
    живим і присутнім
    між своїх творінь,
    свідчив, ніщо не
    минає марно,
    свідчив, що згодом
    все буде окнорм,
    якщо дотримуватися
    порад святих трьох:
    сімейного лікаря,
    тренера і психолога
    (хоча останній не
    дає порад ніколи),
    нарощування та
    домінування донорів
    робить героїзм
    багаторазовим,
    дає врожаї жита хлібам
    на багато-багато років,
    і хрести тоді потрібні
    хіба щоби більше
    нікому не доводилося
    так помирати...

    Обкладинка: я + MJ

  • Dies Irae

    Dies Irae

    Біосфера генерує
    механічних янголів,
    планета сміється
    останньою, нас
    примусово посуває,
    обмежує ареал,
    ми гадали, що
    перегинаємо палицю,
    насправді перегнули
    собі хребта, і в'язи
    тріщать та стогне
    метал дифирамби
    поламаній пам'яті,
    алюмінієві троянди –
    зім'яті серця, не омине
    нас чаша ця, лишається
    здирати з монітору
    майбуття батьками дані
    імена, недобра воля
    зберегти себе ціною
    чужого життя простеляє
    дорогу під крила розбитих
    енергоблоків, засинає
    емпатія, але, на щастя,
    це тимчасово, через
    12 000 ранків настане
    стабілізація, на зігріте
    каміння виповзе
    збожеволіла комашня,
    укладе пакт мутуальної
    підтримки з лишайниками,
    стане поліпшена
    цивілізація...

    Обкладинка: я + MJ

  • Cogito ergo сум

    Cogito ergo сум

    Стискаються брови,
    коли вздовж тіла
    розтинає сум, немов
    здійняти прагнуть
    гостру ту вагу та
    виблювати, мовби
    народити, замість
    свинцю – красу,
    через обличчя вісь,
    продовження хребта,
    утворена під тиском хвиля,
    останній бастіон побитої
    тварини перед хаосом
    збожеволілих тварин,
    двосічний дах над
    малюнком дитини,
    коли дитина малює дім...

    Обкладинка: я + MJ

  • Епітафія

    Епітафія

    Сонце цілує крізь вікна
    вицвілі візерунки шпалер,
    занехаяні будинки містять
    артефакти зголоднілої душі,
    золото стікає на повіки,
    закінчення нервові стигнуть,
    проростає сома в стіни
    через тріщини в штукатурці,
    у легенях набрякає пил
    облущеного у "не хочу"
    "хочу", засинай і довго спи,
    у сні виводь "ЖИТТЯ" каліграфічно,
    довіряючи позасвідомим хвилям,
    вір (без віри) – навіть у рослиннім
    стані ти – кульбаба, зайнята
    поділенням клітин, Та Хто
    Сидить в Скалі, та тче поміж
    цеглин мереживо тканин,
    упертих в поступі малім,
    невидимім подеколи й собі самим,
    і час утрачений насправді
    зв'язано в спіралі кислоти,
    що на межі останнього згасання
    стане епітафією мрій – про те,
    як грають пелюстки і пурхає
    насіння на родючіші ґрунти,
    лептонами твоїми теж угноєні...

    Обкладинка: я + MJ

    За моральної підтримки ChatGPT