Позначка: психологія

  • Новий хрестовий похід дітей ІІІ.

    Новий хрестовий похід дітей ІІІ.

    Дитятку, не вір
    ані рясі, ані краватці,
    також беретам
    і гучномовцям не вір,
    стеж за руками –
    в кишенях ножі ховають,
    і мед на губах їхніх
    вкрадено в бджіл,
    побачити на тарелі
    жадають засмажені
    крила твої, підсувають
    цукерки, намагаються
    обійняти, заносять
    за спиною мацаки – 
    застосовуй знання
    від мами з татом,
    діставай спецзасіб,
    червону цятку виставляй
    між лагідних очей,
    надсилай повідомлення,
    нехай червона з башти
    виринає мжичка, мовлять
    просвітлення дзвони – 
    кесарю кесарево, 
    богові богове,
    кожній благосній
    потворі знайде́ться
    свій набій...

    Обкладинка: я + MJ

  • Новий хрестовий похід дітей ІІ

    Новий хрестовий похід дітей ІІ

    Дівчатка пілотують
    важкі бомбардувальники,
    несуть під серцями важкі
    авіаційні бомби та ракети,
    життя навчає танцювати
    танець Калі й жонглювати
    відтятими головами чортів,
    тож янголи вивільнюють
    ув'язнену в металі lux aeterna
    і палять горизонти пітьми,
    бо знають – сонце може
    не зійти, потрібно підсвітити
    шлях юрбі підсліпуватій,
    роїнню ґрунтів, що ховає
    квіткове насіння в очікуванні
    весни...

    Обкладинка: я + MJ

  • Новий хрестовий похід дітей

    Новий хрестовий похід дітей

    Дітлахи сідають на бульдозери
    та екскаватори, дітлахам не потрібен
    цей мотлох дорослих, згрібають
    на полігон могильника біологічно
    небезпечних речовин провини днів,
    заляпаних кров'ю та блювотинням
    старих кентюхів, які відмовляються
    помирати, пожирають світ через
    труби і шахти, тромбом сидять поперек
    горла новій крові, гігантські кліщі,
    залізними гусеницями й 42-хкубовими
    ковшами діти розтрощують скирти
    отруйного гною, оздоблені позолотою,
    витягують із храмів клубки хробаків-
    кровопивців, розпочинаючи тривалий
    процес дезактивації ґрунтів потороченого
    поспільства, щоб нарешті можна було
    щось проростити, збудувати подобу
    дому у цьому місці, такому чудовому,
    але так болісно тимчасовому, діти
    просто не мають часу на маячню
    зашкарублого звичаю, їм потрібне
    живе тепло вже зараз, не в світлому
    завтра, і батьки, які їх любили, навчили
    їх будувати й не мати поваги до хамів,
    не вірити в диво, нарощувати й
    домінувати, у світі, де всього так болісно
    мало, плекати наявність, примножувати
    наявність, робити якомога більш багато,
    а значить, захищатись від того, хто
    об'їдає й висмоктує кістковий мозок,
    значить, сідати на екскаватори та
    бульдозери і рівняти з землею башти
    культистів голоду, щоб цього разу
    точно "ніколи знову"...

    Обкладинка: я + MJ

  • Карциногенезис

    Карциногенезис

    Матір чорна саркома
    з мацаками метастаз
    набряклим тілом
    наповзає на простір
    живої речовини,
    провокує каскадний
    резонанс, що вгризається
    в плоть її, розкидаючи
    навсібіч брунатний вміст,
    нерівність мас
    провокує оглушливий
    стогін залізних хребтів
    і мироточіння суглобів,
    на цій землі народжується
    все більше святих
    без можливості обирати
    долю під іконою несвободи
    на коні війни, у їхніх очах
    тріумфує воля
    найкращого вибору
    в найгірших умовах,
    і в хиткому паритеті
    визвірених сил
    визначальний фактор є –
    кому стане енергії
    довше тиснути,
    і чи спрацює в лікуванні
    канцерогенної тканини
    інертний оптимізм...

    Обкладинка: я + ChatGPT + MJ + Photoshop

  • Магістралі

    Магістралі

    24-смужні автомагістралі
    в пустелі солоних рівнин,
    і кожна автівка несеться
    у світле майбутнє, де
    кілометрові будівлі лоскочуть
    небо надійним залізобетоном
    стін, антени в'ють прозоре
    павутиння діалогів, і кожна
    мрія має місце, де присісти
    і випити філіжанку кавачаїв,
    піти до спортзалу, подивитися
    галерею проявлених відчуттів,
    послухати звук збалансованої
    присутності у шумовинні днів
    протеїнових візерунків, гарних
    таких, граційних і стійких,
    немовби трамплініста літ уздовж
    математично ідеальної кривої
    у саме серце щастя між оцим усім...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Повільний дрейф
    зорельота на автопілоті
    в надра химерного планетоїда,
    де вся палітра випромінення
    побудована на свідченні згасання,
    сила не може не бути силою,
    але сили тої щемко недостатньо,
    щоб дихати на повні груди
    у байдужих колосальних впливах,
    грійся лиш фантазією, що ім'я,
    на звук мов плач, буде почутим
    хоч би роботом судна, чий екіпаж
    сконав у криомодулях тому 120 років...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Стверджувати присутність,
    мотивовану самоцінністю,
    руйнацію й будівництво
    простягати протуберанцями,
    лаштувати риштування
    полотна опозицій,
    згущувати фарби
    в пошуку оптимального
    відтінку нейтральності
    в агресивності, коли
    можна було б кохатися,
    коли можна було б любитися
    з повними сяйва очницями
    перед порожнім обличчям
    вічності...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Вогнисько кволе
    на березі моря – любов,
    така горда в своєму невігластві
    холоду космосу, куди відносить
    одне за одним кожного згодом,
    блаженний, хто падає в воду
    сліпим від тендітного світла
    на кінчику гнотика, що вдає
    з себе смолоскип...

    Обкладинка: я + MJ

  • КРИЖАНА СОНАТА ІІ

    КРИЖАНА СОНАТА ІІ

    Не захиститися
    від дотику зими,
    худе голодне тіло
    роздирає крик,
    кристалізується
    повітря в пісню,
    вся твоя любов
    утілюється в лід,
    і коли скінчиться
    видих, станеш
    просто ґрунт,
    ґрунтам – лежати
    до весни і снити,
    як гасають на
    санчатах діти,
    возносячи до сонця
    мерехтливий гімн,
    відсотка сота доля 
    надбання́ над
    рівнем животіння,
    крок малий шляхом
    у 10 000 миль,
    спазмить в осерді
    всіх твоїх тривог
    незграбний знак
    усіх твоїх надій,
    безцінний опір
    пустоті, безглуздий
    в'юн веретена, і
    дзвін струни тихенько
    промовляє імена,
    твої єдині молитви,
    що інеєм залишаться
    на горлі...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    І форми мрій тривожили пісок,
    і цілу ніч ти малював несамовито,
    зухвалий жрець, ти пробував
    злетіти в середовищі Юпітера,
    не маючи на те ні м'язів, ні скелета,
    лише туманну візію проекту,
    сипалося скло стрільчастих вітражів,
    кололо ніжні тонкошкірі стопи,
    зухвалий жрець, ти розчахнув
    легені, та пекельний біль спинив розбіг,
    і доведеться переглянути первинні
    креслення прозорих крил балончастих,
    мала душа в такій великій темряві,
    лещатах непроглядної зими, малює
    мрії в купах попелу, спостерігає,
    як планета робить діаманти з мертвої
    сировини, гадає, як знайти своєму
    світлу місце між карбонової суєти,
    як дістатися тієї висоти, куди штовхає
    помпа в грудях, і надокучливі бентежать
    сни, конструкції зростають й обростають
    шпичаками, шукає прихисток бажання
    в алюмінії й титані, ця твоя ідея вже такою
    стала чудасією, далекою від будь-якої
    грації... зухвалий жрець здіймає очі
    над вагу повік, і знову відпускає в небо
    стріли свого марення – на міліметр
    відійнятись від пісків...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    І ось на світі
    тільки ми і смерть,
    порожні храми –
    кістяки богів –
    немов зачепи
    карабінам сподівання
    на любов, яка лише
    всередині, її нема
    на небі, ендемічна
    клітині, вона живе
    в складній організації
    кислот, і починається
    як ярість новонародженого,
    обіцянкою у візерунках
    калейдоскопічних
    під повіками, коли
    летиш на дотику
    присутності та сну,
    і містить кожен рух 
    барвисте благо, ті
    порожні храми
    перетворимо на
    шкаралупу тверду,
    захист від безумства
    буревоїв далини,
    мов насінини – квітів,
    квітів, безглуздих
    вибухів любові
    в пустоту...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Ти розкрив книгу всесвіту,
    і виявилося, що сторінки пусті,
    цей палімпсест зісканувати
    можна язиком хіба, тоненька плівочка –
    історія на кінчиках нервових,
    рівний видих порожнечі на
    нерівностях твоїх приймає
    форму – хочеш, і виходять
    перші літери ландшафту,
    крізь німоту нудьги поза собою
    вчишся говорити, винаходиш
    мову окрай відчаю, сваволю
    крізь реторту трансформуєш
    у любов, і стерпною стає
    необ'єктивність значення,
    свою вагу передаєш фантому,
    сплетеному з імпульсів малих,
    матеріалізується будова дому
    в неприязній динаміці пітьми...

    Обкладинка: я + Chat GPT + Midjourney

  • МАНІФЕСТ

    МАНІФЕСТ

    Збирайте все наявне залізо,
    згрібайте докупи всю арматуру,
    будуйте моторизовані екзоскелети,
    будуйте імпланти, себе будуйте,
    буттю не видно кращої ідеї,
    ніж ставати якомога багатшими,
    нагромаджувати й домінувати
    над стражданням – єдиним
    притомним методом: нарощувати
    й віддавати, переповнюватись
    і випромінювати все можливе благо –
    єдина справжня формула доброти,
    перемога над голодом і злиднями,
    двосічного меча балансування –
    знання часу для леза і часу
    для лемеша, життя над усіма богами,
    fiat vita, pereat veritas! Прагнення
    любові над усіма принципами,
    citius! altius! fortius! Аби потонула
    війна у спорті, нехай досконалої
    гри немає, та треба поглибити хист
    присутності, цей тягар тут назавжди,
    допоки не винайдемо під нього важку
    атлетику, поки не зазіхнемо на утопію...

    Обкладинка: я + ChatGPT + Midjourney

  • Епізод

    Епізод

    Який з нього визиск,
    окрім слів, що ти вивчиш,
    аби ловити явища у сітку
    візерунку на воротах горла,
    і вони літатимуть повітряними зміями
    з тобою на ниточках,
    такий собі віндсерфінг,
    такий собі спосіб бути красивою,
    пройшовши крізь мить
    у церемоніальному одязі...

    Обкладинка: я + MJ

  • Наркоз

    Наркоз

    Шелестить по щоках
    сон сильногазований,
    ковтає солодка пітьма,
    і я більше тут не присутній,
    внутрішній простір,
    де залишається цятка життя,
    не піддається опису,
    відвернутий від свідомості,
    немов Місяць від Землі,
    така плекана власна цілість
    обертається черговою системою,
    якої не доторкнешся –
    розбігається на фрактали,
    зрештою, в цьому світі
    немає за що втриматися,
    і важить самий тільки намір
    до наближення і взаєминів,
    це насправді дивно, як усе
    взагалі відбувається, і як
    спостерігач радості й болю
    зрештою у газировці сну
    розчиняється...

    Обкладинка: я + MJ

  • Минуще

    Минуще

    …про час і про розвиток повинні промовляти кращі символи: вони мають бути хвалою і виправданням усього минущого!
    Творити – ось велике звільнення від страждань і засіб полегшити життя. Та щоб бути творцем, треба зазнати страждань та істотних змін.
    Ф. Ніцше, “Так мовив Заратустра”

    Ковадло творіння…
    Коли зіниця вийде з берегів – 
    нема руйнації, саме конструювання,
    все – одне, все – одно, вогонь
    роз’єднує і синтезує – знов,
    благословляю вічно тимчасове,
    час – кровоносна судина
    в плетиві пустоти,
    не триває – ніщо,
    та ніщо – не загублене,
    долоні майбуття дбайливо
    тримають спадок
    наслідків, і поступово
    з піску всіх зруйнованих веж
    відбудовує вежі
    любов…

    17.11.2019

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Було таке важливе щось,
    гаряче й світле, наче LED,
    але безжально виїв час
    заряд, тепер один останній
    довгий берег, на який
    дрейфують значення, аби
    померти, й під ногами троща
    снів у світлі листопадовому
    блідо мерехтить, зі світом
    добре все, лиш тут конкретний
    вузол "над" і "під" загнив,
    покрився пліснявою злиднів,
    і його антена ледь тремтить,
    і цокотом зубів доводиться
    пускати повідомлення,
    мов паперові літачки
    углиб корпускулярно-
    хвильового моря...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Зняти вуаль наносного,
    і потім одне лише скло
    пустоти невимовної,
    дзеркало Люцифера
    показує темряву зовні
    й самотність твого
    випадкового світла,
    відсутність основи
    і передумови, соліпсизм
    твого авторства в суміші
    з віршами інших випадків,
    якась із того шурхоту
    походить спільна нота,
    де ти початковий зустрінешся
    з собою здійсненим,
    яка між них зав'яжеться
    розмова?..

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    У світі, розчахнутому
    до небезпеки, на вулицях,
    відполірованих рутиною,
    щастя виблискує скельцями,
    подрібнене до хвилини...

    Обкладинка: я + MJ

  • Піротемпоралія

    Піротемпоралія

    Час горить,
    усередині голови
    дзиґа б'ється об стінки,
    іскрить, від обличчя
    услід за долонями
    розплавлена ізоляція,
    спазмує мить, крихти
    благ до запаленої душі
    пригортаєш, скидається
    на те, що до заповітної
    точки в просторі дістанеться
    самий недопалок,
    сподіваєшся, що в ньому
    хоч би щось залишиться
    живим...

    Обкладинка: я + MJ

  • Нейропластичність

    Нейропластичність

    Арматура координат
    не повинна ув'язнити
    нейропластичність,
    тягар може бути
    будівельним матеріалом,
    якщо спромогтися
    зняти його з душі
    та покласти в основу
    майбутнього дому,
    так багато не можемо, та
    все ж чимало й спроможні,
    навіть у стані равлика,
    навіть у стані амеби,
    виявляється, навіть
    на таких маленьких
    енергетичних рівнях
    сховано чимало руху,
    навіть в одноклітинних
    є потенціал майбутніх
    титанів, слава ж бо
    наполегливості еволюції,
    навіть в інерції, навіть в інерції...

    Обкладинка: я + MJ

  • Епізод

    Епізод

    Горизонти колапсують
    до зернини наполегливості
    з оглушливим вибухом
    катастрофічного вакууму,
    у снах стаєш на самокати
    і їдеш у просторі міста,
    окупованого безнадією,
    розплутуючи клубки рутини,
    які ніколи не закінчаться,
    а вірніше, закінчаться разом
    із тобою, за дверима повіка
    чигає темрява, я прохаю
    ящірку в основі черепа,
    щоб розслабила трохи щелепи,
    бо вже неможливо триматися
    берега в цій задушливій тиші
    простору, виїденого кислотою
    доби, а йти ще вічність, бо
    здурів годинник, показує вісімки,
    немов запалені нервові вузли,
    вдихаю дим і видихаю дим,
    наповзають хмари з гудінням
    бомбардувальників, витримувати
    тіні ледве вистачає слів...

    Обкладинка: я + MJ

  • Фотопсії

    Фотопсії

    Такий темний обрій
    за огорнутим сонцем садом,
    жовті фасади, немовби
    відчуття близькості холоду
    по той бік тонкої ковдри,
    скоро доведеться навчатись
    ходити водою, бо вже
    критично виснажено захист,
    врожай погляду, від нього
    фізично важко, але звичка
    вдихати та видихати ще
    поки перемагає, волокти
    тягар можна й навповзки,
    цю любов і тривожно-
    депресивний розлад,
    існування, ними забарвлене,
    шматки осонь і рвані хмари
    зі снігами, мушлю, вкриту
    попелом холоцену, і світло
    малого завтра, що носиться
    дитячими майданчиками....

    Обкладинка: я + MJ

  • Dödgud

    Dödgud

    Важкий, невблаганний,
    похмура постать
    кістлявого виснаження,
    розчахнуті очі
    відбили безодню,
    яку ти побачиш за мить
    до нестями, одвічної тиші
    шляху поза тебе,
    така чорна пляма
    тебе заперечує, марна
    кожна мить, коли ти дихаєш,
    марний кожний напрям,
    куди ти рушиш,
    видиво таке чи витримаєш?
    Чи не підкосить завчасно ноги?
    Він настільки близько,
    що майже те саме, що ти,
    сидів поруч з тобою в утробі,
    зустрічав тебе при народженні,
    слідом йшов під прикриттям тіні,
    до певної міри він навіть залежить
    від твоєї волі, принаймні одяг його
    на час останньої церемонії,
    якими будуть сумарні хвилини,
    до певної міри, але не повністю,
    чи зможеш ти з цим жити?
    Витримати цей тягар чи зможеш?
    Послідовно витлівали шпалери
    на просторі, око розплющене
    розчиняло шмаття ієрархій,
    залишилася на всі горизонти
    свобод7а – відсутність підстав
    для надії на когось, крім того,
    хто ближчий, відсутність ваги
    для всього іншого, над світом
    нависає прірва бога без обличчя,
    над світом нависає прірва чорна,
    і ти ковзаєш довкруж неї, навчаючись
    еквілібристиці, навчаючись жонглювати
    тягарями, заздалегідь неуспішний,
    та інертний удосталь, щоб не спинитися
    поки що...

    Обкладинка: я + MJ

  • Енергетичний комплекс

    Енергетичний комплекс

    Майбутнє безнадійно стратегічне, 
    кожен ватт на рахунку, аби заживити
    машину уя́ви – втратимо ритм,
    розгубимо за́пал, знизиться кількість,
    знизиться якість, покривляться стебла,
    може, й зламаються – але, завдяки
    рядам електростанцій, до життя
    з попелища все знову вертатиметься...

    Обкладинка: я + MJ