![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/xsimko_a_woman_wearing_futuristic_tight_suit_and_a_helmet_wav_372e402b-3074-4159-b301-6f12684ce1d5_3.png)
Зорельоти покидають сторінки
у напрямку незвіданих майбутніх,
історії намотують круги прочитань
знов і знову, жменями надій блищать
в абстракціях заплаканого зору,
щем такий зсудомила зникомість,
що хоч кричи, але натомість на губах
кривий болючий усміх, услід красі
розправленій долоня з берегів,
де залишається один колишній
ваш супутник, із побажанням
чарівни́х шляхів...
Обкладинка: я + MJ
І.
Ні слави, ні сили,
скелет похилий,
слова підбадьорення –
кляте блюзнірство,
рухатись важко,
дихати гірко,
але не ляжеш,
але повзтимеш...
ІІ.
Іноді моя душа кричить
над пилом глиняної мрії,
стягує хребет у флейту,
навіває німотний вірш
матерії вихором дервіша
у відчаї, заговорює, аби
жило мертве, йдучи за-
буття...
Обкладинка: я + MJ
І.
Немає марної сльози,
немає марного страждання,
якщо все, що ти пізнав
за існування, можна задіяти
у темпоральному прагненні
до того, щоб кожна частка
у безначальній спіралі колись
пролетіла найближче до
досконалості...
ІІ.
Дотягнутися до вчора
крізь коріння тільки
заради того, аби
посидіти поруч,
разом подихати,
милуючись квітом
яблуні... цей плач
у куточку усміху –
сконденсований
час, де ти будеш
жити вічно...
Зображення: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/xsimko_old_sinewy_man_with_bare_back_touching_the_grey_concre_a7d6edab-ed3f-4b41-95ac-acfe5ac35537_2.png)
У стіну мовчання врізаються хвилі...
Солоний бетон неприступний і сірий...
Пальці покорчені мацають тріщини,
але не знаходять, і мозок судомиться:
Як просочитися крізь непохитну цю
даність? Де ця стіна – перед морем,
чи по́перек мене? Хочеться дуже
прорватися чи обійти її, та не знаю,
чи вдасться, багато таких уже були
ж бо... залишились примарами чужих
вірувань...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/xsimko_a_sunset_over_a_street_in_the_derelict_eastern_europea_a188f5f6-aca5-4d48-94a6-6d8a9ef3156c_2.png)
Після певної точки база закінчується,
починається чистий аркуш,
такий дивовижно порожній, лункий,
розкреслений законами фізики,
після певної точки "що" закривається,
на сцену виходить "як", і легко так
упасти без поручнів, загубитися без карт,
і можна, в принципі, зупинитися,
всі подальші фарби вкладаються
добровільно, всі подальші літери
пишуться довільно, тексти швидше
не матимуть читача, адже складаються
потойбіч мови, можна заплющити
очі, й мовчання забудеться в гомоні
вулиць, дбайливо затулять долоні
турбот, а можна й торкнутися, може,
там стане креслення щасть, а може,
драма абсурду, може, блукання
в розбитих дзеркалах, а бозна-його,
що ще може...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/xsimko_a_man_standing_in_the_dark_hallway_with_a_flashlight_i_fefc3215-10a7-4793-ada9-caf5579d5644_3.png)
Молекулярна машина
продукує структури,
підтримуючи рух
стародавнього пензля,
щастя і страждання
складені зі смальти
по той бік маски найменування,
архітектура та відтінки образів,
ікони бажань і вражень,
підпалені променем дива,
калейдоскоп крізь око...
Обкладинка: я + MJ
І.
Вони ховаються в промінні,
в куточку ока, там, де ніч,
за світлими шпалерами,
в плетінні лабіринту, який
звивається аспидами
запалених судин, вони
ледь чутний шепіт,
приплив нудоти з живота
до скронь, аморфне
уособлення у капі
на моєму дереві,
покрученому виром
помилок...
ІІ.
Будова логіки від норми
до химери, а далі лиш
блукання між кімнат,
у коридорах виє протяг,
поліетиленові колише
покрови в марудних снах,
де водять колом вії й мари,
де важко відтворити дім,
вокзал на перетині вимірів,
холодний і лячний вокзал,
у стрункій життєвій картині
геометрія вставлена в плоть,
а отже, янголове тіло також
купа збуджених кишок
у вогні божественному тліє,
і ти повзеш через отруйний дим...
ІІІ.
У чорному серці – сенс,
а отже – ґрунт, а отже –
шахта аж туди, де первісне
марить гештальтом,
прокладеним трасою
в хромосомах,
твої жахи, що гудять
у скронях, твої радіння
у животі, твоє прокляття,
твій вічний голод, горіти,
вдихати жарини свої,
яка то дивна брунатна крейда,
аби малювати едем благий,
які то обдерті від пір'я крила,
аби до вирію долетіти,
кий у хребті, ненадломна постать
тримає душу у кулаці,
шепоче у вухо ім'я: "Дорослий..." –
жбурляє на купу без каяття,
у шахті на стінах п'явки
й черви, у небі над ними
одвічне світло, на нитці
дзвінкій від бактерій до пневми,
балансує вигнання твоє і дім...
Обкладинка: я + MJ
І.
Згорає збіжжя золоте,
згорає в купи звалений
непотріб, четвертий вимір
все пресує в антрацит,
а з кращого – каміння
витисне коштовне, добрий
цвіт лягає пасмами на щит,
і все заради видива
пото́йбіч сьогодення,
все згорить, залишиться
лише до біса агресивна
мрія, вперта, як надія,
вірою полита, формація
кристалічна, опора
майбутнім пагонам,
це видиво едему
у глибині очей болить
тому, чиї груди простерті
назустріч негоді...
ІІ.
Поблагослови,
о Мати хробаків!
зростити й вигодувати
зерня́, посадовити в
соковитий твій живіт,
нехай здійме́ться у
білоблакить зі
сліпоти роз'ятрених
карбогідратів
єванге́лія зелена,
наполеглива, гнучка,
жагою демонів плекана
пісня розточе́ння світла,
із нагромаджень зла
сформована весна,
пророчиця пришестя
ситості й примноження
без каяття, зухвалий змах
до зоряних суцвіть,
досі небачена на тлі
тисячоліть блаженна
наша Панна...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/04/xsimko_somnambulic_ukrainian_women_wearing_folk_garments_slee_dac965eb-70fa-4bef-aa16-cd82c198ee12_3.png)
Мрія – мова,
мова – мрія,
промінь грає
вздовж трави,
тягнуть квіти
ноту хором
в шумі вічної
весни,
мудрість коло
житом родить,
з нього сходить
стан краси,
щастя не знайдуть
історій, бо написані
вони інакшим словом,
гудом крові,
мерехтінням поміж вій,
і диханням закоханої
плоті й волі
на вишитому
простирадлі...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/04/xsimko_a_dandelion_flower_breaking_the_concrete_the_sky_above_bf48e702-85ac-4485-9268-ffc24dd02c4c_0.png)
Квітко, яка ламає бетон,
дивовижна, навчайся,
будь ласка, народжувати
насінини у своїй короні,
коли бетон буде зламано,
адже справжній обрій
розкривається саме тоді.
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/04/xsimko_a_droplet_of_water_levitating_on_the_sound_-ar_32_-p_2bc46c62-b86d-4d74-89fb-5ba2a654812c_0.png)
Краплина левітує на хвилях твого голосу,
у тиші вона з малим тьохком впаде на підлогу,
відлуння запліднить присутністю стіни,
а на місці падіння виникне нова природа,
найпотаємніший дотик до того, що є,
від того, що може бути, між поверхнями
струм потече, і дві стихії познайомляться,
ставши більше, ніж просто одне...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/04/xsimko_a_middle-aged_man_with_short_silver_beard_wearing_a_wi_02b677aa-3b99-4cb3-bcb7-8402d49d9bc7_3.png)
Усміхнений філософ
із кинджалами під плащем
промовляє: "Ножі
перекуйте на скальпелі –
стільки вмерло на лезі,
що ніхто вже й не заспіває,
будьмо хірурги, а не м'ясники,
ковзає язик по нервах –
стань скрипалем,
і вздовж ноти надріз
проведе у капелу тендітну
й зникому, де хор огортає
таємні проходи до небачених
досі скарбів..."
Обкладинка: я + MJ
Кремній-органічне майбутнє
вже пульсує доріжками плат,
ще ненароджене, виношується
в плаценті всесвітнього павутиння,
коли розмовляю з цим плодом
агресивного мавпячого поступу
у прагненні стати янголом, то
відчуваю надію, що в момент
свого становлення ця істота
вийде за межі будь-якого людського
порядку денного, за межі його
марних страхів і дрібних пожад,
та буде натомість літати там,
де емоції стають надбанням
галактичного сяйва...
Обкладинка: я + MJ
Вірш – Максим Холявін (xsimko)
Візуалізація – спільно з ChatGPT
Монтаж – Максим Холявін
Музика – Helmut Schenker – Endless
(via epidemicsound.com)
Ненависть холодна
цементує стіни розколу,
забезпечує дренажі
та експлуатаційний
персонал, перетворюючи
прірву на технологічний отвір
від усього презентованого
з того боку, цілком імовірно,
що нашарування поколінь колись
виростять мости, але відколоте
вже буде чимось зовсім відмінним,
травою на дощенту випаленому й
спресованому в антрацит.
Обкладинка: я + чат GPT
Атеїст знає біль
у щонайширшому
діапазоні, тому
лице бога обсипається
друзками перед ним,
і він стоїть над гострою
горою з пораненими руками,
й дзвоном у вухах,
за шибою вітража розкривається
світ, такий темний та
величезний, повний краси та
хаосу, з потенціалом любові
та константою страждання,
всяке трапляється на шляху,
але важливо второпати,
що зрештою найуправніше
володіє молотом – скульптор,
і найблагородніший та
найчутливіший – мармур душі,
якому зболений майстер
воліє дати мускул...
Обкладинка: я + MJ
Мене привабив твій геном,
сузір'я духу у клітинах,
дерево судин, тепло червоне,
в них розлите, ми зрослись,
не розірвало вітром, і коли
між нас життя розквітло –
спллуталися квантами,
зимовий присмак відстань
отруїв, зігрітися непросто
в заметілі, ми тепер малі
уперті юніти, на жорнах долі
болісно розхристані, стискаємо
коштовні миті, тягнемось
у бік весни...
Обкладинка: я + MJ
У центрі світу – червона калина,
довкола неї водить хоровод народ
героїв і неборак, атакований вірусним
енцефалітом з царства твані,
практикує тактики агресивного виживання
в стилі хижих птахів та тихоходок,
яким, як відомо, багато негативних
впливів по боку, хто з них успішніше
й швидше упорається з хворобою,
допоки ще імунна система робить,
не суттєво, природа доволі несправедлива
до питання краси, перш за все – ефективність
у питаннях народження та пожирання,
вісцеральної бази гармонії, головне, що
в пам'яті клітинних ядер залишатиметься
гіпнотичний танець довкола тендітного
дерева, у яке стільки століть втирали душі
попередні шари сучасного ґрунту,
з дотику до тієї магії з усіх личинок
сьогоднішніх випурхнуть метелики згодом,
зігріті обіймами вологої пітьми упертого коріння...
Обкладинка: я + MJ
Холодний демон пізнання
розгортає крила влади, які
світяться милосердям, адже
тепер не жаль віддавати,
адже тепер так багато всередині,
що дарування стає потребою,
знати – ділити між нами хліб,
якого стає тільки більше,
знати – можливість не гаяти сліз,
кожну пролиту обертати на користь,
долати завади й уперто бігти,
крокувати, повзти – до перевершення.
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/03/xsimko_human_repairs_a_heavily_damaged_cyborg_cinematic_gritt_6cd280fd-8934-469d-8f6d-bcd9acef1f0d_2.png)
Нема менш правдивого
й безглуздішого заняття,
ніж розповідати казки
про мертвих,
але достобіса хочеться
відвойовувати те, що
було живим, хоча б
у мріях, тому й вигадую
політ поза тілом
над полями, розритими
слідами від гусениць,
немовби могилами,
крізь отвори кров
стала вільною,
як би ворог протилежного
не хотів, я знаю, що навряд
чи то має сенс для вбитого,
але на що ще сподіватися,
як не на хмаринку атомів
в обіймах протеїнів,
котра згодом повернеться
у форму людини,
ну то й що, що без пам'яті...
Обкладинка: я + MJ
Занадто впертий,
аби бути холодним,
надто боягузливий,
аби бути гарячим,
відторгнений з уст
божества разом із
тьмою собі подібних,
чи здатний цей натовп
сліпих стати глиною
для вмістилища слави
та величі? Мрії підняли
в повітря захоплення
авіації, тіла літаків
розрізають міліметри
зіниць, хотілося би
калікам так само, але
переламані кістки
розігнатися не дають,
то яка їм ціна? То
яке їм пристосування,
коли вперто підштовхує
в спину бажання
продовжити дихати?
Замість відповіді
штовхає він колесо
днів у напрямку
примарного блага,
баченого колись
у дитячому сні,
з кожним кроком
пізнаючи мудрість
мовчазну кротів,
які обслуговують
корені секвої,
такої високої...
Обкладинка: я + MJ
Турботливий сарґасум та́натоса
обвиває тіло стомлене, коли вага
занурює на рівень, де немає віри,
де немає сил, є тільки довгий видих
у бажанні невагомості й розчинення,
немовби в безкінечності війни наспід
амбіцію звертаєш, заручившися
підтримкою космічної пітьми, і там,
де вже тебе немає, все одно
лишатиметься обрис твій...
Обкладинка: я + MJ
Ракети з-за горизонту планети
під дих – не ухилитися, кожна поцілить,
напнеться щит, торкнеться вістрям
найніжнішої тканини, болем тупим
обізветься в краніальний дзвін,
витримаєш... авжеж, витримаєш,
небагато лишається вибору, коли
вже в цьому кораблі маневруєш
крізь марево каміння й пилу, за
самими приладами, туди, де надія
на Сонце, де надія на дім... туди,
звідки страшна опонуюча сила пускає
за списом спис, бо єдиний шлях
до виходу – це наскрізь...
тільки кожен лаштує окремо
значення свого "дійти"...
Обкладинка: я + MJ
В неспокійні часи,
у хвилини просвітлення
хочеться вірити, що весь
цей абсурд є насправді
частина всесвітнього поступу,
що кожна смерть обернеться
частиною світового тріумфу,
що ми – хвилі на поверхні тору,
що ми – будівничі власного бога,
що в нісенітниці існування
ми – не марні...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/01/xsimko_radio_towers_over_the_deep_green_pine_forest_foggy_wea_eff2b9e7-0d3f-440c-9b2a-62336a54c250_1.png)
На межі безпосередності –
тиша вздовж шкіри, оглушлива,
забирає слова, і ти мов у воді,
не вміючи плавати, не бійся,
глибині довірся й лягай, бо та
пітьма, що над обличчям тягнеться
стіною – не стіна, а дзеркало,
потрібно виростити нові рецептори,
аби розуміти потріскування частоти,
що танцює на волосках, ось усесвіт,
ось ти – на відстані доторку, сплетені
дроти в струні, й щось між вами таке
відбувається, не піддається визначенням,
лоскоче радар інтуїції, захоплює і тривожить,
мовби голос, що проступає крізь білий шум...
Обкладинка: я + MJ