mor Fati

[…]

Жорна обертаються під дією часу,
залежно від діаметру, обертаються
швидше або повільніше, зерна всього
народженого Порожнечею перетираються
поміж ними на борошно першого сорту,
фігури в чорному замішують осяйне тісто,
церемонно вкладають у сонячні плями
карбонові волокна, які ввібрали всі значення,
склали ноти смаку витончені - Всесвіт став
смачніший завдяки сотням тисяч дрібниць...

Обкладинка: я + MJ

10.01.2024

Диво

Дитина пахне богом
і надією, маленьке дике
звіреня, волога вранішня
зоря в обіймах ночі,
що назавжди поруч
холодить потилицю,
і згодом проросте
в хребті, розкриється
бутоном пізнання, але
це буде потім, поки ж
можна просто бути
поруч з абсолютом,
із дурнуватим усміхом
окситоцинового раю,
сповиваючи перлину,
пригортаючи до тіла,
щоб усе тепло можливе
віддавати диву в дар...

Обкладинка: я + MJ

10.01.2024

[…]

Якщо є душі,
душі йдуть
у кольорах
червоної години,
вздовж контрастів
зимних, за́вжди зимних,
навіть як надворі літо, йдуть...
...поволі, але неймовірно легко,
сніг під кроками не скрипне,
і гілля не затремтить,
не скине ро́си, не стривожить
птаство, стурбують сни лише,
заплутані в нейронах, записані
в речовині обличчя, імена, місця...
...зима вкриває пам'ять кригою,
кристалізує ті сліди поперек нас,
пилок зірковий в оці зависає
сузір’ям інію, цей холод
з глибини грудей
пручається потоку часу...

Обкладинка: я + MJ

07.01.2024

Шахта в небо

Вежа, вежа... шахта в небо.
Риєм, риєм... колобродим.
Крутим, крутим...
Жорна, жорна...
в небо женемо гвинти, і
білим, білим димом колір
геть летить від голови,
біографій сірий попіл
пригортається до вій,
осідає в альвеолах
паливом інертних мрій,
кожний попередній поверх –
надбання пітьми, і стогін
крові по судинах м'язів
чорною образою відгонить
замість чистоти без докору
й догани, стовбур цей
польоту янголів будують
шахтарі, яким не пофіг,
хоч не вистачає сил
на поталу кинутись Красі,
штовхають камінь колами
шорсткі долоні й годі,
тим і горді, голі в чорнім
золоті в тіні осяйних крил...

Обкладинка: я + MJ

03.01.2024

LUDUS POLITICUM//LUDUS BELLUM
Образ суворих бійців октагону щонайбільше пасує українським політичним провідникам. 🥊⚔️🛡️🇺🇦

Країна постійно навчається жити під час війни, сподіваюся, що колись навчиться жити під час миру…
02.01.2024

Випадкові числа

Диво – випадковість,
статистична похибка,
рідкісний збіг закономірності,
не сприймай диво як правило,
не вір у змогу контролювати
його, живе диво там, де закінчуються
технічні засоби впливу,
диво – вільне, божевільне, 
свавільне, диво – пурхає так,
як хоче, і кого захоче – саме вибере,
без огляду на моральні заслуги, 
на вірування, на місце проживання чи 
на професію, на вік, на стать і 
на біологічний вид, диво там, 
де кванти, там, де бозна-ще
які частки, котрі спіймати неможливо
навіть у колайдері, тому переклади свою
надію з див на дію, якщо бажання є
дійти до мрії - дій...

Обкладинка: я + MJ

28.12.2023

[…]

Добровільне самоушкодження,
прикладання рани до рани,
проростання взаємне волосками,
нейронами, гіллям, псевдоподіями,
ворушіння єдиною пліснявою, сома
клекоче у благоговінні, спазмує в
захопленні, голова розквітає німбом
електронної емісії... богом зве це загадкове щось
у дзеркалах свого лабіринту, аморфне
і невловиме, допоки від шкіри до шкіри
не лясне блискавкою дива, й не залишить
у стурбованій пневмі озоновий вірш...

Обкладинка: я + MJ

27.12.2023

[…]

О. Мацієвському

Дорога лишилась така
страхітливо коротка,
пряма і порожня, немає
більше за що зачепитися,
ближче і ближче туман,
і терпкість вимочених
трав на ґрунті чорно-глиняному
досі не була ще так близька,
у суміші гіркій з останньою
цигаркою тане на губах надія,
усе життя вміщається у видих
"Слава Україні!", а далі крапки...
крапки... крапки... крапки...

Обкладинка: я + MJ

27.12.2023

Гвинт Архімеда

Ерозія проявляє процеси у надрах,
буря піщана обточує фарбу,
корозія мучить суглоби зі сталі,
стогне споруда мосту через вічність
у недосконалість становлення,
трасовані польоти намірів
пишуть ікони любові й лишають
рани навиліт у спокої шун'яти,
вириваючи з безглуздості значення,
значення, позбавлене еталону,
окрім терезів твого серця з попелом
зірковим на протилежній чашці,
в холодному космосі катастрофи
сверлюють ДНК мереживами кадрів
коротких існувань, які падають... падають...
падають кістками доміно у напрямку - 
куди?.. не знаю... не знаю... не знаю...

сподіваюся, до раю, бо люблю...

Обкладинка: я + MJ

24.12.2023

Хвороба зростання

На мою скромну думку, соціалізм – це неминуча хвороба егалітарного суспільства, яке [ще] не має продуманої структури.

Погіршує ситуацію постійний інертний відкат суспільства до централізму – як не військового, так економічного, коли олігархат посилено монополізує ринок, чим знищує його рушійну силу.

Так чи інакше, бунт мас і охлократія небачених досі за кількістю людей суспільств, переживає своє перше за всю історію визрівання, тому інфантілізм/патерналізм/соціалізм – можна розцінювати як нормальну реакцію незрілого організму на доросле життя. Хочеться назад, в утробу, хочеться зобов’язати сильних світу цього (батьків) служити собі або ж просто розграбувати шафу з варенням.

Проте, як досягнення бажаного для інфантила насправді шкодить йому, так і для суспільства воцаріння соціалізму досі оберталося черговим ошуканством та подальшою монополізацією влади найбільш агресивними верствами.

Попутно відбувалися такі огидні явища, як голодомори, котрі вже ніяк не спишеш на “дитячу гру”. Попутно відбувалося виховання єдиного класу, можливого за соціалізму: рабів під підбором агресорів, де виграє лише найвищий агресор, бо єдиний лишається чистим від лайна, що стікає поверхами цієї гидкої піраміди у відповідній прогресії.

Наразі цей процес спостерігається у Західній культурі. Егоцентричні монопольні тенденції створюють потужний реакційний рух пролетарів-інфантилів, які борються (як завжди) за світлі ідеали, проте ніц не тямлять, що сповідувані способи їх досягнення призводять до геть протилежних результатів.

Олігархи, що прикидаються капіталістами, самі пилять під собою гілку, не інвестуючи достатньо у формування нормальної демократичної структури у власному середовищі. Охлос, у свою чергу, не розуміє (хочеться сподіватися, поки що) ролі свободи об’єднань і ринку у цій соціальній грі. Натомість обирає собі форму натовпу, де люди не чують одне одного, лише того, хто з мегафоном на броневичку.

Зрештою, хочеться також сподіватися, що все це таки мине раніше, ніж спричинить руйнівні наслідки для Заходу. Тобто, сподівання на зародження демосу з малих вогнищ свідомості й зрілості поміж сліпих.

Ілюстрації: я + MJ

21.12.2023

AMOR FATI

Творчість Максима Холявіна