Позначка: сучукрліт

  • […]

    […]

    Якісь люди стукали в двері,
    ставили дивні питання,
    я спілкувався з сусідами,
    і ніхто з нас не запам'ятав
    навіть теми розмови,
    і як вони виглядали,
    якого кольору був їхній одяг,
    якою зверталися мовою,
    коли прийшли, о котрій пішли,
    залишилося занепокоєння,
    хтось викликАв поліцію,
    але ніц не міг пояснити,
    на справдешність візитів
    указувала лиш тотожність
    свідчень опитаних,
    усіх до одного...

    Обкладинка: я + MJ

  • АСТРАЛТЕХБУД ІІІ

    АСТРАЛТЕХБУД ІІІ

    Десантування з мами в буревій
    на будівництво хмарочоса на піску,
    шнурки на чоботах міцніше затягни,
    бо доведеться толочити бруд,
    не покриває небезпеки договір,
    бюро архітектурне знищила гроза,
    лишилося трохи малюнків
    на обвуглених уривках й годі,
    залишилися: кувалда, невідома матір
    й дещо нездоровий глузд,
    і забирає так багато часу й сил
    навчитись поратися зі спорягою,
    налаштувати клямри й ремінці,
    в камінні видлубати отвори під анкери,
    в камінні видовбати спальне місце,
    бо не присісти за відсутності рівнин,
    і заливає раз за разом котлован,
    і кришить блискавками бетоніт,
    і збожеволілі вітри згинають арматуру,
    час конденсується у ртуть,
    піди спини його сріблястий біг,
    вкладаєш душу в дизельний мотор,
    по вінця ароматну рідину,
    у небо стріли струменять
    і пнуться троси, тьохкають,
    здіймають тягарі майбутнього,
    спинають палі завтрашніх радінь
    до сонця десь поміж свинцевих хмар,
    спів наших в'язів переходить у метал,
    в камінні рукотворному автограф
    наших жил, у точці, де вирівнюється
    сила й матеріал, твориться ніжність,
    лагідна, мов нуль, у зливі темній
    світять наші усмішки, й сузір'ями
    краплини мерехтять, бо ми
    не просто соваємо брили,
    ми будуєм храм у серці семисот
    стихій, хранитиметься в залах
    звук серцебиття всіх наших
    поколінь, баланс рутин, ривки
    увись, примарна в'язь учинків
    і звитяг, ми винайшли в процесі
    сенс, ми винайшли у божевіллі дім,
    передає бригада естафету зміни,
    пора на вихід, насуваю каску...

    Обкладинка: я + ChatGPT

  • #мова_ранку

    #мова_ранку

    Ти завше тут,
    і зміни всі – твої,
    порожніми дрібничками
    торохкотять у голові
    приємний ритм,
    як скидаєш погляд
    на світанок у холоднім
    квітні, й мерехтить між віями
    танок рутин, штрих-код
    порядків денних,
    забавка тіней у хмарці,
    в грудях підігрітій,
    пливе, коштовна,
    нотою в буденне
    шумовиння...

    Обкладинка: я + ChatGPT + MJ + Photoshop

  • […]

    […]

    Над районом в сутінках
    летіли чорні гвинтокрили
    без опізнавальних знаків,
    кілька сотень, глухо вуркотіли
    металеві птахи роєм,
    і ніхто не знав, куди і звідки,
    і ніхто не знав, для чого,
    тільки вимкнулась електрика,
    тільки вимкнувся зв'язок,
    по телевізору заставка термінова
    свідчила: "Dear citizens!
    Please prepare for the OVERHAUL!
    Dear citizens! Please prepare
    for the OVERHAUL! Prepare
    for the OVERHAUL"...

    Обкладинка: я + MJ

  • Мартиролог

    Мартиролог

    Протозіркова пилогазова туманність
    концентрує масу речовини, аж поки
    енергія не переважить і не розчахне
    корону, проливаючись без жалю
    у безодню довкола, і
    під крилами світила нового
    пригріються барвисті кульки,
    космічне серце над хаосом
    і ймовірністю безформності
    зведе дім…


    Ілюстрації: фото героїв + MJ + Photoshop

  • Окарина

    Окарина

    Коли кортить поговорити,
    дмухай в окарину світову,
    і слухай, як бринить зсередини
    відповідь на безглузді
    питання в пробуджену пустоту,
    яка тоді розкриється
    пелюстками з-під замочка
    клітора у мерехтливих віршах,
    таких плавних масних рядках
    про те, як бути з огромом цієї
    тиші в недосвідчених руках...

    Обкладинка: я + MJ

  • Нудьга//Ерозія

    Нудьга//Ерозія

    Вітри такі віють –
    зрештою рівнина
    змиє гори хвилями
    прострільних пагорбів
    степів, бо вітри вічні, а
    каміння – ні, вогні
    всередині нисходять
    у вугілля, вугілля починає
    еру темноти в очах,
    почервонілих від нерівних
    сколів сновидінь, упертих
    у пустелю буро-сіру, де
    різанина стає хірургією,
    холодним синім скальпелем
    стає гарячий ніж, червоний
    крик нисходить в чорні діри
    розітнутої магістральної труби,
    а далі – у могили, у палаци круків,
    мух і хробаків, а глибше –
    до знеболених тканин,
    а глибше – до рецепторів живих,
    і розтинає тишу громовиця,
    сміється грім офірі з-під броні
    серцебиттям інертним
    впертої стріли, якої сту́пені
    згоріли, та траєкторія та імпульс –
    збереглись, вона простує божевіллям,
    порушує мутованим птахам криві,
    суховій забирає рідини,
    поволі зібгається шкіра,
    миршавіють органи,
    крізь баняки сусальні
    проступає деменція
    й ко́люче-ссучі хоботки,
    все менше залишається
    колишніх крутогорів
    на зламі земних плит,
    натомість пил зневоднених
    чудовиськ карбоновим
    покровом готує новий квіт...
  • […]

    […]

    Поміж зірок, у місиві людей,
    у клекотінні доль і дій,
    у розмаї ароматичних складових,
    зберемось у безформний кавалок
    білків, щоб утворити порожнину
    ніжності – побігати душі струною
    й зі струни – дістати біль
    перенапруженого голосу
    в переймі здійснення
    радіння й розуміння гри,
    позбавленої сенсу, повної проте
    можливостей краси у божевіллі
    дикої грози воднево-ву́гільного
    буду...

    Обкладинка: я + MJ

  • Їбеня духа

    Їбеня духа

    Ця пітьма майже матеріальна,
    ніби от-от доторкнешся пальцем,
    потягнеться нафтою, такою холодною,
    до плеча проб'є відчуття, хіба можна
    було подумати, що порожнеча
    така тверда й оглушлива,
    як вихід у невагомість,
    який спричиняє конвульвсивні рухи
    розгубленого єства поза
    будь-чим знайомим, під
    питанням можливості пізнання,
    адже тануть слова у чорному, як
    в'язне в нафті костур сліпого,
    (німого, глухого, ампутованого)?
    Гадаю, що диво – це протяг
    у теплому домі, що тягнеться
    з невидимого вікна...

    Обкладинка: я + MJ

  • Gloria

    Gloria

    Плювочок любові
    у вибуховій хвилі,
    шар за шаром мерехтіння
    днів випалює красу
    зі шкіри та душі,
    та всіх супутніх тельбухів,
    на жорнах кам'яних
    вітри розвіють борошно,
    бо не лишається того,
    хто міг зробити б хліб,
    у дзеркалі попереду
    ввижаються боги́,
    але до них дійти –
    голодомор, хотілося
    б усередині розщепити
    ядро атому, аби розквітнути
    всупереч погодним умовам,
    пережувати вугілля
    власної німоти, побачити
    свої сади після злиденної
    знемоги, хоч би й личинням
    ферми протеїнової,
    вибороти, вичекати, видихати б
    шанс зробити зелень знов
    величною на цьому попелищі,
    soli Veri honor et gloria,
    Ver veniet, Ver sedabit,
    то як не ти, то (з)може – хтось..?

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Абсолютний бомбардувальник,
    штурвал зростається з пілотом,
    такий потужний біомеханоїд,
    захищений від будь-яких ворожих впливів,
    над містом пролітає птахом срібно-синім,
    непідвалдний чергам кулеметів і ракетам,
    впритул наблизився, бо має справу
    close and personal, розкриває в очі
    глибину сталевих шахт, заносить час
    над миттю пуску, тиша ця звучить,
    як проповідь імен зі списку вбитих,
    кожна літера звучить, як вирок,
    мов набій чигає в ленті за лентою, лентою...
    вірш цільнометалевий геть до трону,
    коли поставить крапку голос,
    в тіло вступить біль багатотонний,
    всеохопний, запікатиме поволі
    синапси, один за одним, за одним,
    за одним... від першої особи триватиме то
    вічно, як останній подих, вдягнений в порфіру
    в попелі червоної корогви – звершилося! –
    бомбардувальник усміхається, кров пролито...
    у бризках на губах спів – Mors imperatori!

    Обкладинка: я + MJ + Photoshop

  • Хрономаглев

    Хрономаглев

    Кожну сльозу нанизати
    в намисто десятиріч,
    пряму спіраллю напетляти
    на серцевину монорейки,
    забезпечити рух маглевів
    п'ятою колією,
    через четвертий ґейт,
    поїдемо у місто біля моря
    провідати любимих
    перед дощем...

    Обкладинка: я + MJ

  • Опади

    Опади

    Кімнату розітнув метеорит,
    обсидіанового спису вістря
    вирвалося зі шпалер,
    переписало час помешкання,
    застигло в учті легіону крихт
    роз'юшеного вщерть бетону,
    й занесло через ребра арматури
    вий – мертвотний голос
    збожеволілих потвор з
    богослужіння костоломів,
    я купив вісім балонів
    спіненого сертралофту,
    щоб задути отвори,
    непроханий гість, громіздкий
    кам'яний господар, тепер
    частина ландшафту природного,
    рогом став поперек горизонту,
    й від нього нафтовим потоком
    поглинула сонце та око тінь,
    гіркотою пірнула в глотку
    з горнятка, ковтаєш і міркуєш,
    скільки витримає ще тих опадів
    нашвидкоруч затампонована покрівля...

    Обкладинка: я + MJ

  • Ablution

    Ablution

    Гігея, одна з королев
    пантеону біому, заповідь
    еволюції, витнута на
    скрижалі самою Смертю,
    служи їй, наливаючи
    по вінця воду в цистерну
    свого жовтого Kärcher,
    твоя місія – священна:
    вивільнюй душі двері,
    шар за шаром, з-під ваги
    чужих, з-під намірів їхніх,
    голодних і хтивих, вивільнюй
    від роззявлених ротів,
    від рутин кривавого говіння,
    від поступу запалених клітин,
    у взаємному тиску нестерильності
    уздовж відкритих ран надій,
    святим обнуленням води,
    практикуй мудрість богині,
    практикуй омовіння...

    Обкладинка: я + MJ

  • Hb

    Hb

    Ісус римував
    любов і кров,
    коли надавав
    гуманітарну
    та медичну
    допомогу в
    місцях гуманітарних
    катастроф,
    Ісус вживав
    багато протеїнів
    для синтезування
    антитіл до
    невиліковних хвороб,
    нарощував масу
    для кількості якісного
    гемоглобіну,
    вводив голку
    прямо в аорту
    і щедро віддавав,
    і почувався богом,
    живим і присутнім
    між своїх творінь,
    свідчив, ніщо не
    минає марно,
    свідчив, що згодом
    все буде окнорм,
    якщо дотримуватися
    порад святих трьох:
    сімейного лікаря,
    тренера і психолога
    (хоча останній не
    дає порад ніколи),
    нарощування та
    домінування донорів
    робить героїзм
    багаторазовим,
    дає врожаї жита хлібам
    на багато-багато років,
    і хрести тоді потрібні
    хіба щоби більше
    нікому не доводилося
    так помирати...

    Обкладинка: я + MJ

  • Cogito ergo сум

    Cogito ergo сум

    Стискаються брови,
    коли вздовж тіла
    розтинає сум, немов
    здійняти прагнуть
    гостру ту вагу та
    виблювати, мовби
    народити, замість
    свинцю – красу,
    через обличчя вісь,
    продовження хребта,
    утворена під тиском хвиля,
    останній бастіон побитої
    тварини перед хаосом
    збожеволілих тварин,
    двосічний дах над
    малюнком дитини,
    коли дитина малює дім...

    Обкладинка: я + MJ

  • Надір

    Надір

    Сонце повернулося, але
    мовчать електростанції,
    ворожий спис загнав зиму
    під шкіру паровим турбінам,
    ротори застигли без вогню,
    вода змішалася із тишею,
    і почувається, мов брухт,
    левіафан із багатьма серцями,
    у яких уперто так змагався
    пульс, та стрілки у старих
    манометрах спочили на нулі,
    і на новому індикаторі нема
    трьох заповітних тисяч,
    деінде вже немає й індикаторів,
    нема й роїння на обмотках синіх бджіл,
    натомість наполегливість
    перед обличчям життєзабезпечення
    на противагу суму видихає дим
    з високих труб, і на резерві
    змученому розганяє кров
    КВГМами клітинам зніченим у темряву,
    якої менше вже на кут земної вісі,
    тож ввижається подеколи,
    що на чорно́земі такім
    либонь і труп повзтиме,
    поки не воскресне...

    Обкладинка: я + MJ

  • Епітафія

    Епітафія

    Сонце цілує крізь вікна
    вицвілі візерунки шпалер,
    занехаяні будинки містять
    артефакти зголоднілої душі,
    золото стікає на повіки,
    закінчення нервові стигнуть,
    проростає сома в стіни
    через тріщини в штукатурці,
    у легенях набрякає пил
    облущеного у "не хочу"
    "хочу", засинай і довго спи,
    у сні виводь "ЖИТТЯ" каліграфічно,
    довіряючи позасвідомим хвилям,
    вір (без віри) – навіть у рослиннім
    стані ти – кульбаба, зайнята
    поділенням клітин, Та Хто
    Сидить в Скалі, та тче поміж
    цеглин мереживо тканин,
    упертих в поступі малім,
    невидимім подеколи й собі самим,
    і час утрачений насправді
    зв'язано в спіралі кислоти,
    що на межі останнього згасання
    стане епітафією мрій – про те,
    як грають пелюстки і пурхає
    насіння на родючіші ґрунти,
    лептонами твоїми теж угноєні...

    Обкладинка: я + MJ

    За моральної підтримки ChatGPT

  • […]

    […]

    Коротка мить балансу на хиткій
    конструкції обманює жаданим
    вприском допаміну, відчуваєш,
    ніби можна не старатися вже,
    та якщо даси собі розслабитися,
    регіт божевільний виривається
    зі схрещених палиць, замотаних
    сяк-так, сяк-так прибитих цвяхом
    заіржавілим – яка нездарність!
    трясця твоїй матері, такі фортеці
    не стоять у буревоях, звісно, ще
    не час, треба зібратися, авжеж,
    треба мовчати, видихати (вічно)
    рано, знаю-знаю, зуби зроблені
    для того, щоб перегризати вузол
    гордіїв на горлі, уперед і вгору,
    мавпи, чи зібралися не здохнути
    ніколи? – добре, добре,
    капітан, мій капітане, дай бодай
    присісти трохи, глиняні судомить ноги,
    не призвичаєні до перенавантажень
    протягом років, повіки роздирає
    доля на свою нікчемне значення,
    які були раціональні зерна – перетерті
    борошном богів з неситими гримасами
    й загаслими очами, випалено дизель,
    зупиняюся серед спустошених полів,
    і знав би як, то повбивав би, знав би як,
    то запобіг, не допустив би, знав би як,
    тоді зцілив би, знав би, гори зворотив,
    опору мав би, витряхнув з планети б...
    деяких, але наразі залишається – вдихати,
    й несміливо видихати, роздивлятись
    під ногами (глиняними) будівельні
    матеріали, (в міру жалюгідних сил)
    здіймати й лаштувати риштування
    для червоної калини, сподіваюся,
    їй стане резильєнтності загоїти розриви,
    сподіваюся, що дочекаємось разом
    весни...

    Обкладинка: я + MJ

  • Новий хрестовий похід дітей ІІІ.

    Новий хрестовий похід дітей ІІІ.

    Дитятку, не вір
    ані рясі, ані краватці,
    також беретам
    і гучномовцям не вір,
    стеж за руками –
    в кишенях ножі ховають,
    і мед на губах їхніх
    вкрадено в бджіл,
    побачити на тарелі
    жадають засмажені
    крила твої, підсувають
    цукерки, намагаються
    обійняти, заносять
    за спиною мацаки –
    застосовуй знання
    від мами з татом,
    діставай спецзасіб,
    червону цятку виставляй
    між лагідних очей,
    надсилай повідомлення,
    нехай червона з башти
    виринає мжичка, мовлять
    просвітлення дзвони –
    кесарю кесарево,
    богові богове,
    кожній благосній
    потворі знайде́ться
    свій набій...

    Обкладинка: я + MJ

  • Новий хрестовий похід дітей ІІ

    Новий хрестовий похід дітей ІІ

    Дівчатка пілотують
    важкі бомбардувальники,
    несуть під серцями важкі
    авіаційні бомби та ракети,
    життя навчає танцювати
    танець Калі й жонглювати
    відтятими головами чортів,
    тож янголи вивільнюють
    ув'язнену в металі lux aeterna
    і палять горизонти пітьми,
    бо знають – сонце може
    не зійти, потрібно підсвітити
    шлях юрбі підсліпуватій,
    роїнню ґрунтів, що ховає
    квіткове насіння в очікуванні
    весни...

    Обкладинка: я + MJ

  • Карциногенезис

    Карциногенезис

    Матір чорна саркома
    з мацаками метастаз
    набряклим тілом
    наповзає на простір
    живої речовини,
    провокує каскадний
    резонанс, що вгризається
    в плоть її, розкидаючи
    навсібіч брунатний вміст,
    нерівність мас
    провокує оглушливий
    стогін залізних хребтів
    і мироточіння суглобів,
    на цій землі народжується
    все більше святих
    без можливості обирати
    долю під іконою несвободи
    на коні війни, у їхніх очах
    тріумфує воля
    найкращого вибору
    в найгірших умовах,
    і в хиткому паритеті
    визвірених сил
    визначальний фактор є –
    кому стане енергії
    довше тиснути,
    і чи спрацює в лікуванні
    канцерогенної тканини
    інертний оптимізм...

    Обкладинка: я + ChatGPT + MJ + Photoshop

  • […]

    […]

    Чи ще шкандибаєш,
    а чи вже впав,
    поламана голова
    не второпає,
    просто посилає
    імпульси нервовим
    закінченням,
    стимулюючи клітини
    без огляду на результат,
    перед очима туман,
    в тумані світло не зникає,
    та не відомо, скільки ще
    до джерела, і що те
    джерело насправді,
    виживання, виявляється,
    здебільш релігія,
    аніж наукове пізна́ння,
    ти згріб з гормонів
    вогнище під назвою
    "любов", побачив, що
    то добре, отже навіть
    коли ти амеба, далі
    можна вгору, в небо,
    еволюціонувати, дивлячись
    на тих осяйних і барвистих
    у польоті, гублячи слова
    в захопленні, хоч ти і корм
    для хвиль біоценозу, просто
    протеїн, але все ж протеїн,
    що спробував, і в чомусь
    навіть переміг, тому не так
    уже й важливо, йдуть ті ноги
    альбо сОваються марно у снігу,
    в інерції твоєї гідна є причина,
    є смикатися сенс, бодай
    вдається некрасиво...

    Обкладинка: я + MJ

  • Магістралі

    Магістралі

    24-смужні автомагістралі
    в пустелі солоних рівнин,
    і кожна автівка несеться
    у світле майбутнє, де
    кілометрові будівлі лоскочуть
    небо надійним залізобетоном
    стін, антени в'ють прозоре
    павутиння діалогів, і кожна
    мрія має місце, де присісти
    і випити філіжанку кавачаїв,
    піти до спортзалу, подивитися
    галерею проявлених відчуттів,
    послухати звук збалансованої
    присутності у шумовинні днів
    протеїнових візерунків, гарних
    таких, граційних і стійких,
    немовби трамплініста літ уздовж
    математично ідеальної кривої
    у саме серце щастя між оцим усім...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Повільний дрейф
    зорельота на автопілоті
    в надра химерного планетоїда,
    де вся палітра випромінення
    побудована на свідченні згасання,
    сила не може не бути силою,
    але сили тої щемко недостатньо,
    щоб дихати на повні груди
    у байдужих колосальних впливах,
    грійся лиш фантазією, що ім'я,
    на звук мов плач, буде почутим
    хоч би роботом судна, чий екіпаж
    сконав у криомодулях тому 120 років...

    Обкладинка: я + MJ