Позначка: вірші

  • Магістралі

    Магістралі

    24-смужні автомагістралі
    в пустелі солоних рівнин,
    і кожна автівка несеться
    у світле майбутнє, де
    кілометрові будівлі лоскочуть
    небо надійним залізобетоном
    стін, антени в'ють прозоре
    павутиння діалогів, і кожна
    мрія має місце, де присісти
    і випити філіжанку кавачаїв,
    піти до спортзалу, подивитися
    галерею проявлених відчуттів,
    послухати звук збалансованої
    присутності у шумовинні днів
    протеїнових візерунків, гарних
    таких, граційних і стійких,
    немовби трамплініста літ уздовж
    математично ідеальної кривої
    у саме серце щастя між оцим усім...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Повільний дрейф
    зорельота на автопілоті
    в надра химерного планетоїда,
    де вся палітра випромінення
    побудована на свідченні згасання,
    сила не може не бути силою,
    але сили тої щемко недостатньо,
    щоб дихати на повні груди
    у байдужих колосальних впливах,
    грійся лиш фантазією, що ім'я,
    на звук мов плач, буде почутим
    хоч би роботом судна, чий екіпаж
    сконав у криомодулях тому 120 років...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Стверджувати присутність,
    мотивовану самоцінністю,
    руйнацію й будівництво
    простягати протуберанцями,
    лаштувати риштування
    полотна опозицій,
    згущувати фарби
    в пошуку оптимального
    відтінку нейтральності
    в агресивності, коли
    можна було б кохатися,
    коли можна було б любитися
    з повними сяйва очницями
    перед порожнім обличчям
    вічності...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Вогнисько кволе
    на березі моря – любов,
    така горда в своєму невігластві
    холоду космосу, куди відносить
    одне за одним кожного згодом,
    блаженний, хто падає в воду
    сліпим від тендітного світла
    на кінчику гнотика, що вдає
    з себе смолоскип...

    Обкладинка: я + MJ

  • КРИЖАНА СОНАТА ІІ

    КРИЖАНА СОНАТА ІІ

    Не захиститися
    від дотику зими,
    худе голодне тіло
    роздирає крик,
    кристалізується
    повітря в пісню,
    вся твоя любов
    утілюється в лід,
    і коли скінчиться
    видих, станеш
    просто ґрунт,
    ґрунтам – лежати
    до весни і снити,
    як гасають на
    санчатах діти,
    возносячи до сонця
    мерехтливий гімн,
    відсотка сота доля 
    надбання́ над
    рівнем животіння,
    крок малий шляхом
    у 10 000 миль,
    спазмить в осерді
    всіх твоїх тривог
    незграбний знак
    усіх твоїх надій,
    безцінний опір
    пустоті, безглуздий
    в'юн веретена, і
    дзвін струни тихенько
    промовляє імена,
    твої єдині молитви,
    що інеєм залишаться
    на горлі...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    І форми мрій тривожили пісок,
    і цілу ніч ти малював несамовито,
    зухвалий жрець, ти пробував
    злетіти в середовищі Юпітера,
    не маючи на те ні м'язів, ні скелета,
    лише туманну візію проекту,
    сипалося скло стрільчастих вітражів,
    кололо ніжні тонкошкірі стопи,
    зухвалий жрець, ти розчахнув
    легені, та пекельний біль спинив розбіг,
    і доведеться переглянути первинні
    креслення прозорих крил балончастих,
    мала душа в такій великій темряві,
    лещатах непроглядної зими, малює
    мрії в купах попелу, спостерігає,
    як планета робить діаманти з мертвої
    сировини, гадає, як знайти своєму
    світлу місце між карбонової суєти,
    як дістатися тієї висоти, куди штовхає
    помпа в грудях, і надокучливі бентежать
    сни, конструкції зростають й обростають
    шпичаками, шукає прихисток бажання
    в алюмінії й титані, ця твоя ідея вже такою
    стала чудасією, далекою від будь-якої
    грації... зухвалий жрець здіймає очі
    над вагу повік, і знову відпускає в небо
    стріли свого марення – на міліметр
    відійнятись від пісків...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    І ось на світі
    тільки ми і смерть,
    порожні храми –
    кістяки богів –
    немов зачепи
    карабінам сподівання
    на любов, яка лише
    всередині, її нема
    на небі, ендемічна
    клітині, вона живе
    в складній організації
    кислот, і починається
    як ярість новонародженого,
    обіцянкою у візерунках
    калейдоскопічних
    під повіками, коли
    летиш на дотику
    присутності та сну,
    і містить кожен рух 
    барвисте благо, ті
    порожні храми
    перетворимо на
    шкаралупу тверду,
    захист від безумства
    буревоїв далини,
    мов насінини – квітів,
    квітів, безглуздих
    вибухів любові
    в пустоту...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Ти розкрив книгу всесвіту,
    і виявилося, що сторінки пусті,
    цей палімпсест зісканувати
    можна язиком хіба, тоненька плівочка –
    історія на кінчиках нервових,
    рівний видих порожнечі на
    нерівностях твоїх приймає
    форму – хочеш, і виходять
    перші літери ландшафту,
    крізь німоту нудьги поза собою
    вчишся говорити, винаходиш
    мову окрай відчаю, сваволю
    крізь реторту трансформуєш
    у любов, і стерпною стає
    необ'єктивність значення,
    свою вагу передаєш фантому,
    сплетеному з імпульсів малих,
    матеріалізується будова дому
    в неприязній динаміці пітьми...

    Обкладинка: я + Chat GPT + Midjourney

  • Крижана соната

    Крижана соната

    I.
    Тяжіння хмар
    і таємниці скель:
    з безмежжя висоти
    в клаустрофобію печер
    стрімить вода, тіла
    єднає сфер, і мерехтить
    суцвіттям кришталевим
    у ліхтарях шибайголів
    на мотузках, що просочилися
    з поверхні у князівство темне,
    підбурені зсередини вогнем
    до серфінгу на мінеральній
    хвилі, до заплітання голосів
    у плескіт позасвітніх рік,
    до танцю з утисканням
    порожнечі, аж доки пульс
    не поєднається з тремтінням
    планетарних жил в інтимній бесіді...

    II.
    Тяжіння хмар
    високих снігових
    кругліє плечі,
    мерехтіння скла
    розбитих вікон
    жалить руки
    візерунками
    незграбними
    мозаїки, пласкої,
    та в склепінні кістянім –
    тривимірної, фільм
    про віти й лід,
    про гравітацію
    і геометрію польоту
    втомлених птахів,
    у пошуках нового
    вирію, старий
    поховано бо
    в крижаній імлі,
    і ніц немає кращої
    умови, аніж на горизонті 
    чорному червоний
    малювати промінь,
    несміливий, безнадійний,
    зболений, та все-таки – 
    живий...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Постановити час
    насиченістю змісту,
    таврує хіть узяту пустоту
    на площині ковтком циліндру,
    пірнає далі в темряву
    пізнаний образ,
    так він оживає,
    коли в усталений порядок
    мізансцени зібраних фігур
    влучає спис присутності,
    та спричиняє турбуленцію
    роїння фактажу,
    і з нього конденсує
    артефакти...

    Обкладинка: я + MJ

  • Темпораграфія

    Темпораграфія

    TIME-CAPTURING DEVICE / TCD-Λ9
    BOOT SEQUENCE INITIATED

    > power core online
    > inertial frame locked
    > entropy baseline sampled

    > loading temporal capture module…
    > binding photon stream to causal lattice
    > synchronizing shutter with Planck intervals

    > scanning environment:
      ├─ light residue ………. OK
      ├─ gravitational noise …. ACCEPTABLE
      ├─ biological observers … DETECTED
      ├─ memory shadows ……… PRESENT

    > calibrating lens curvature
    > correcting for emotional parallax
    > compensating for observer bias

    > initializing temporal buffer
    > allocating storage for:/
        – dust suspended mid-fall
        – decision not yet made

    > sealing frame edges
    > device ready
    > aim carefully

    Шукаєш точок своєму зору
    початків каліграфії пера проміння
    на скрижалях твоєї пітьми,
    щоб записати миті перебування,
    мов заповіді – ні про що, для нікого,
    впольовані солодкі крихти
    з пісного столу, відкриті істини
    в напої гіркому, смакованому
    в сутінках зими...

    Обкладинка: я + MJ

    Код ініціації апарату: Chat GPT + я

  • […]

    […]

    Лили метал
    бозна-навіщо,
    вали точили
    навмання,
    здавали заготовки
    на довгоміри,
    довгоміри їхали
    в забуття,
    махали вслід
    голі віти, ми –
    залишалися,
    у вечірніх майстернях,
    вмикалися лампи
    й тихо було після
    гомону першої зміни,
    реальність розкривалася,
    я засинав над сторінками
    і падав у марево,
    ніби плетиво труб
    і гудіння верстатів
    сприяли трансценденції,
    уночі гуркотів сонний звір,
    рудий металевий дракон,
    і я гуркотів разом з ним
    у примарних висотах,
    між розчахнутих кольорів,
    у діалозі примарному
    з галактикою, ніби коханою
    жінкою, що мешкає в астралі,
    з прозорої ріки рутини
    проступали струни
    і видавали звук, який
    не змалювати, записував
    ноти в завитки голови,
    химери часопросторові,
    великі хвилі стерли їх, але
    нагадуються на погоду болем,
    тріпочуть листям жерстяним
    над степом, нестерпно зеленим,
    над квітами, засіяними
    пасами своїми, напругою
    неможливих див...

    Обкладинка: я + MJ

  • Епізод

    Епізод

    Який з нього визиск,
    окрім слів, що ти вивчиш,
    аби ловити явища у сітку
    візерунку на воротах горла,
    і вони літатимуть повітряними зміями
    з тобою на ниточках,
    такий собі віндсерфінг,
    такий собі спосіб бути красивою,
    пройшовши крізь мить
    у церемоніальному одязі...

    Обкладинка: я + MJ

  • Трагіома

    Трагіома

    У штормі кліщів
    довкруж налитого
    соками тіла
    постає брила –
    трагічного ідола,
    пухлина незапланованої реакції
    на випадкові події,
    так неслася до світла хвиля,
    на силу наразилася сила,
    і твоя надія розбилася на струмені
    у чорному вихорі, народила
    химерину, якій не схотілося вийти
    з гри, натомість обрала 
    ламати спину в якомусь
    дивакуватому прагненні
    здобути світило з нурту
    нафти у її варикозних судинах,
    незграбна ляпка провадить
    оповідь із напрямком
    сюжета в диво?..

    Обкладинка: я + MJ + Chat GPT

  • Наркоз

    Наркоз

    Шелестить по щоках
    сон сильногазований,
    ковтає солодка пітьма,
    і я більше тут не присутній,
    внутрішній простір,
    де залишається цятка життя,
    не піддається опису,
    відвернутий від свідомості,
    немов Місяць від Землі,
    така плекана власна цілість
    обертається черговою системою,
    якої не доторкнешся –
    розбігається на фрактали,
    зрештою, в цьому світі
    немає за що втриматися,
    і важить самий тільки намір
    до наближення і взаєминів,
    це насправді дивно, як усе
    взагалі відбувається, і як
    спостерігач радості й болю
    зрештою у газировці сну
    розчиняється...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Вицвілі поляроїди та
    стрічки магнітні з
    діоксидом хрому, модні,
    така невблаганно
    аналогова, така руда
    невблаганно, гортає
    слайди міста – один за
    одним, ковтаючи колір,
    аж поки не залишиться
    чорно-біла плівка
    з порнографічним фото
    розхристаного грудня
    зразково-показової зими...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Вишкребти почуття
    зі скреготу у горлі
    скрешеної криги,
    як зійшла вода і
    потекла вода – щоками,
    привітав буття
    розтятим зойком,
    ідеальний чин –
    з похнюпленого тіла
    зрощувати квіти, хай
    не сталось бути зіркою,
    то колискою стати з могили
    й ошукати генератор
    випадкових чисел,
    вигризти з плодів зогнилих
    серцевину, медитувати
    на відгомін світла
    у кристалі цукру...

    Обкладинка: я + MJ

  • Минуще

    Минуще

    …про час і про розвиток повинні промовляти кращі символи: вони мають бути хвалою і виправданням усього минущого!
    Творити – ось велике звільнення від страждань і засіб полегшити життя. Та щоб бути творцем, треба зазнати страждань та істотних змін.
    Ф. Ніцше, “Так мовив Заратустра”

    Ковадло творіння…
    Коли зіниця вийде з берегів – 
    нема руйнації, саме конструювання,
    все – одне, все – одно, вогонь
    роз’єднує і синтезує – знов,
    благословляю вічно тимчасове,
    час – кровоносна судина
    в плетиві пустоти,
    не триває – ніщо,
    та ніщо – не загублене,
    долоні майбуття дбайливо
    тримають спадок
    наслідків, і поступово
    з піску всіх зруйнованих веж
    відбудовує вежі
    любов…

    17.11.2019

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Було таке важливе щось,
    гаряче й світле, наче LED,
    але безжально виїв час
    заряд, тепер один останній
    довгий берег, на який
    дрейфують значення, аби
    померти, й під ногами троща
    снів у світлі листопадовому
    блідо мерехтить, зі світом
    добре все, лиш тут конкретний
    вузол "над" і "під" загнив,
    покрився пліснявою злиднів,
    і його антена ледь тремтить,
    і цокотом зубів доводиться
    пускати повідомлення,
    мов паперові літачки
    углиб корпускулярно-
    хвильового моря...

    Обкладинка: я + MJ

  • Потрапив у газету 🙂

    Потрапив у газету 🙂

    Моєю скромною персоною зацікавилася журналістка Ольга Бродська, ми поспілкувалися про витоки творчості, Маріуполь і Київ. Запрошую почитати на сайті “Реальна газета”

  • […]

    […]

    Зняти вуаль наносного,
    і потім одне лише скло
    пустоти невимовної,
    дзеркало Люцифера
    показує темряву зовні
    й самотність твого
    випадкового світла,
    відсутність основи
    і передумови, соліпсизм
    твого авторства в суміші
    з віршами інших випадків,
    якась із того шурхоту
    походить спільна нота,
    де ти початковий зустрінешся
    з собою здійсненим,
    яка між них зав'яжеться
    розмова?..

    Обкладинка: я + MJ

  • На відстані

    На відстані

    Сонце таке яскраве, 
    хмари такі важкі, 
    я розіп'ятий на перехресті
    не в змозі встати, 
    взяти постіль свою і піти,
    у розпачі намагаюся
    відростити довгі-довгі в'язи,
    волокна оптичні,
    а далі принаймні променями
    досягнути омріяного
    стану десь між вимірами,
    десь між світами,
    де разом ми...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    У світі, розчахнутому
    до небезпеки, на вулицях,
    відполірованих рутиною,
    щастя виблискує скельцями,
    подрібнене до хвилини...

    Обкладинка: я + MJ

  • Піротемпоралія

    Піротемпоралія

    Час горить,
    усередині голови
    дзиґа б'ється об стінки,
    іскрить, від обличчя
    услід за долонями
    розплавлена ізоляція,
    спазмує мить, крихти
    благ до запаленої душі
    пригортаєш, скидається
    на те, що до заповітної
    точки в просторі дістанеться
    самий недопалок,
    сподіваєшся, що в ньому
    хоч би щось залишиться
    живим...

    Обкладинка: я + MJ

  • Нейропластичність

    Нейропластичність

    Арматура координат
    не повинна ув'язнити
    нейропластичність,
    тягар може бути
    будівельним матеріалом,
    якщо спромогтися
    зняти його з душі
    та покласти в основу
    майбутнього дому,
    так багато не можемо, та
    все ж чимало й спроможні,
    навіть у стані равлика,
    навіть у стані амеби,
    виявляється, навіть
    на таких маленьких
    енергетичних рівнях
    сховано чимало руху,
    навіть в одноклітинних
    є потенціал майбутніх
    титанів, слава ж бо
    наполегливості еволюції,
    навіть в інерції, навіть в інерції...

    Обкладинка: я + MJ