Протозіркова пилогазова туманність
концентрує масу речовини, аж поки
енергія не переважить і не розчахне
корону, проливаючись без жалю
у безодню довкола, і
під крилами світила нового
пригріються барвисті кульки,
космічне серце над хаосом
і ймовірністю безформності
зведе дім…
Ілюстрації: фото героїв + MJ + Photoshop
Коли кортить поговорити,
дмухай в окарину світову,
і слухай, як бринить зсередини
відповідь на безглузді
питання в пробуджену пустоту,
яка тоді розкриється
пелюстками з-під замочка
клітора у мерехтливих віршах,
таких плавних масних рядках
про те, як бути з огромом цієї
тиші в недосвідчених руках...
Обкладинка: я + MJ
Вітри такі віють –
зрештою рівнина
змиє гори хвилями
прострільних пагорбів
степів, бо вітри вічні, а
каміння – ні, вогні
всередині нисходять
у вугілля, вугілля починає
еру темноти в очах,
почервонілих від нерівних
сколів сновидінь, упертих
у пустелю буро-сіру, де
різанина стає хірургією,
холодним синім скальпелем
стає гарячий ніж, червоний
крик нисходить в чорні діри
розітнутої магістральної труби,
а далі – у могили, у палаци круків,
мух і хробаків, а глибше –
до знеболених тканин,
а глибше – до рецепторів живих,
і розтинає тишу громовиця,
сміється грім офірі з-під броні
серцебиттям інертним
впертої стріли, якої сту́пені
згоріли, та траєкторія та імпульс –
збереглись, вона простує божевіллям,
порушує мутованим птахам криві,
суховій забирає рідини,
поволі зібгається шкіра,
миршавіють органи,
крізь баняки сусальні
проступає деменція
й ко́люче-ссучі хоботки,
все менше залишається
колишніх крутогорів
на зламі земних плит,
натомість пил зневоднених
чудовиськ карбоновим
покровом готує новий квіт...
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/xsimko_A_worker_in_the_exoskeleton_suit_walks_at_the_construc_63c00970-3929-4c74-a0c6-e8eb7fdd35c3_3.png)
Поміж зірок, у місиві людей,
у клекотінні доль і дій,
у розмаї ароматичних складових,
зберемось у безформний кавалок
білків, щоб утворити порожнину
ніжності – побігати душі струною
й зі струни – дістати біль
перенапруженого голосу
в переймі здійснення
радіння й розуміння гри,
позбавленої сенсу, повної проте
можливостей краси у божевіллі
дикої грози воднево-ву́гільного
буду...
Обкладинка: я + MJ
Ця пітьма майже матеріальна,
ніби от-от доторкнешся пальцем,
потягнеться нафтою, такою холодною,
до плеча проб'є відчуття, хіба можна
було подумати, що порожнеча
така тверда й оглушлива,
як вихід у невагомість,
який спричиняє конвульвсивні рухи
розгубленого єства поза
будь-чим знайомим, під
питанням можливості пізнання,
адже тануть слова у чорному, як
в'язне в нафті костур сліпого,
(німого, глухого, ампутованого)?
Гадаю, що диво – це протяг
у теплому домі, що тягнеться
з невидимого вікна...
Обкладинка: я + MJ
Плювочок любові
у вибуховій хвилі,
шар за шаром мерехтіння
днів випалює красу
зі шкіри та душі,
та всіх супутніх тельбухів,
на жорнах кам'яних
вітри розвіють борошно,
бо не лишається того,
хто міг зробити б хліб,
у дзеркалі попереду
ввижаються боги́,
але до них дійти –
голодомор, хотілося
б усередині розщепити
ядро атому, аби розквітнути
всупереч погодним умовам,
пережувати вугілля
власної німоти, побачити
свої сади після злиденної
знемоги, хоч би й личинням
ферми протеїнової,
вибороти, вичекати, видихати б
шанс зробити зелень знов
величною на цьому попелищі,
soli Veri honor et gloria,
Ver veniet, Ver sedabit,
то як не ти, то (з)може – хтось..?
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/xsimko_httpss.mj_.run_y5SCdch0AE_war_scene_with_futuristic_bom_21b479f5-54a3-47e4-bae4-96faddd21d27_3.png)
Абсолютний бомбардувальник,
штурвал зростається з пілотом,
такий потужний біомеханоїд,
захищений від будь-яких ворожих впливів,
над містом пролітає птахом срібно-синім,
непідвалдний чергам кулеметів і ракетам,
впритул наблизився, бо має справу
close and personal, розкриває в очі
глибину сталевих шахт, заносить час
над миттю пуску, тиша ця звучить,
як проповідь імен зі списку вбитих,
кожна літера звучить, як вирок,
мов набій чигає в ленті за лентою, лентою...
вірш цільнометалевий геть до трону,
коли поставить крапку голос,
в тіло вступить біль багатотонний,
всеохопний, запікатиме поволі
синапси, один за одним, за одним,
за одним... від першої особи триватиме то
вічно, як останній подих, вдягнений в порфіру
в попелі червоної корогви – звершилося! –
бомбардувальник усміхається, кров пролито...
у бризках на губах спів – Mors imperatori!
Обкладинка: я + MJ + Photoshop
Кожну сльозу нанизати
в намисто десятиріч,
пряму спіраллю напетляти
на серцевину монорейки,
забезпечити рух маглевів
п'ятою колією,
через четвертий ґейт,
поїдемо у місто біля моря
провідати любимих
перед дощем...
Обкладинка: я + MJ
Садок вишневий коло хати,
інвертори між бджолами гудуть,
блищить акумулятор індикатором
під ковдрою бетонного бункеру,
сузір'я душ, знервованих і впертих,
поволі формує систему нічного освітлення,
випростуються в простір артерії,
перетікають між тілами сили,
даючи змогу стати більше, ніж один,
отримати ще більше я в мережі ми,
витягувати з льоху заблукалий світ
кривавими стежками еволюції,
ось вечоріє, ось червона мить
над горнятком гіркого трунку,
у сліпоті контуженої голови
орієнтуєшся на витягнуті руки,
й рухаєшся вздовж дротів
систем автономного живлення...
Обкладинка: я + ChatGPT + MJ
Кімнату розітнув метеорит,
обсидіанового спису вістря
вирвалося зі шпалер,
переписало час помешкання,
застигло в учті легіону крихт
роз'юшеного вщерть бетону,
й занесло через ребра арматури
вий – мертвотний голос
збожеволілих потвор з
богослужіння костоломів,
я купив вісім балонів
спіненого сертралофту,
щоб задути отвори,
непроханий гість, громіздкий
кам'яний господар, тепер
частина ландшафту природного,
рогом став поперек горизонту,
й від нього нафтовим потоком
поглинула сонце та око тінь,
гіркотою пірнула в глотку
з горнятка, ковтаєш і міркуєш,
скільки витримає ще тих опадів
нашвидкоруч затампонована покрівля...
Обкладинка: я + MJ
Гігея, одна з королев
пантеону біому, заповідь
еволюції, витнута на
скрижалі самою Смертю,
служи їй, наливаючи
по вінця воду в цистерну
свого жовтого Kärcher,
твоя місія – священна:
вивільнюй душі двері,
шар за шаром, з-під ваги
чужих, з-під намірів їхніх,
голодних і хтивих, вивільнюй
від роззявлених ротів,
від рутин кривавого говіння,
від поступу запалених клітин,
у взаємному тиску нестерильності
уздовж відкритих ран надій,
святим обнуленням води,
практикуй мудрість богині,
практикуй омовіння...
Обкладинка: я + MJ
Ісус римував
любов і кров,
коли надавав
гуманітарну
та медичну
допомогу в
місцях гуманітарних
катастроф,
Ісус вживав
багато протеїнів
для синтезування
антитіл до
невиліковних хвороб,
нарощував масу
для кількості якісного
гемоглобіну,
вводив голку
прямо в аорту
і щедро віддавав,
і почувався богом,
живим і присутнім
між своїх творінь,
свідчив, ніщо не
минає марно,
свідчив, що згодом
все буде окнорм,
якщо дотримуватися
порад святих трьох:
сімейного лікаря,
тренера і психолога
(хоча останній не
дає порад ніколи),
нарощування та
домінування донорів
робить героїзм
багаторазовим,
дає врожаї жита хлібам
на багато-багато років,
і хрести тоді потрібні
хіба щоби більше
нікому не доводилося
так помирати...
Обкладинка: я + MJ
Біосфера генерує
механічних янголів,
планета сміється
останньою, нас
примусово посуває,
обмежує ареал,
ми гадали, що
перегинаємо палицю,
насправді перегнули
собі хребта, і в'язи
тріщать та стогне
метал дифирамби
поламаній пам'яті,
алюмінієві троянди –
зім'яті серця, не омине
нас чаша ця, лишається
здирати з монітору
майбуття батьками дані
імена, недобра воля
зберегти себе ціною
чужого життя простеляє
дорогу під крила розбитих
енергоблоків, засинає
емпатія, але, на щастя,
це тимчасово, через
12 000 ранків настане
стабілізація, на зігріте
каміння виповзе
збожеволіла комашня,
укладе пакт мутуальної
підтримки з лишайниками,
стане поліпшена
цивілізація...
Обкладинка: я + MJ
Стискаються брови,
коли вздовж тіла
розтинає сум, немов
здійняти прагнуть
гостру ту вагу та
виблювати, мовби
народити, замість
свинцю – красу,
через обличчя вісь,
продовження хребта,
утворена під тиском хвиля,
останній бастіон побитої
тварини перед хаосом
збожеволілих тварин,
двосічний дах над
малюнком дитини,
коли дитина малює дім...
Обкладинка: я + MJ
Сонце цілує крізь вікна
вицвілі візерунки шпалер,
занехаяні будинки містять
артефакти зголоднілої душі,
золото стікає на повіки,
закінчення нервові стигнуть,
проростає сома в стіни
через тріщини в штукатурці,
у легенях набрякає пил
облущеного у "не хочу"
"хочу", засинай і довго спи,
у сні виводь "ЖИТТЯ" каліграфічно,
довіряючи позасвідомим хвилям,
вір (без віри) – навіть у рослиннім
стані ти – кульбаба, зайнята
поділенням клітин, Та Хто
Сидить в Скалі, та тче поміж
цеглин мереживо тканин,
упертих в поступі малім,
невидимім подеколи й собі самим,
і час утрачений насправді
зв'язано в спіралі кислоти,
що на межі останнього згасання
стане епітафією мрій – про те,
як грають пелюстки і пурхає
насіння на родючіші ґрунти,
лептонами твоїми теж угноєні...
Обкладинка: я + MJ
За моральної підтримки ChatGPT
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/02/xsimko_httpss.mj_.runW1-1ynENvvw_a_thin_sinewy_man_with_bare_t_b1c62569-5690-4a23-a7cc-0c38fd31891f_1.png)
Коротка мить балансу на хиткій
конструкції обманює жаданим
вприском допаміну, відчуваєш,
ніби можна не старатися вже,
та якщо даси собі розслабитися,
регіт божевільний виривається
зі схрещених палиць, замотаних
сяк-так, сяк-так прибитих цвяхом
заіржавілим – яка нездарність!
трясця твоїй матері, такі фортеці
не стоять у буревоях, звісно, ще
не час, треба зібратися, авжеж,
треба мовчати, видихати (вічно)
рано, знаю-знаю, зуби зроблені
для того, щоб перегризати вузол
гордіїв на горлі, уперед і вгору,
мавпи, чи зібралися не здохнути
ніколи? – добре, добре,
капітан, мій капітане, дай бодай
присісти трохи, глиняні судомить ноги,
не призвичаєні до перенавантажень
протягом років, повіки роздирає
доля на свою нікчемне значення,
які були раціональні зерна – перетерті
борошном богів з неситими гримасами
й загаслими очами, випалено дизель,
зупиняюся серед спустошених полів,
і знав би як, то повбивав би, знав би як,
то запобіг, не допустив би, знав би як,
тоді зцілив би, знав би, гори зворотив,
опору мав би, витряхнув з планети б...
деяких, але наразі залишається – вдихати,
й несміливо видихати, роздивлятись
під ногами (глиняними) будівельні
матеріали, (в міру жалюгідних сил)
здіймати й лаштувати риштування
для червоної калини, сподіваюся,
їй стане резильєнтності загоїти розриви,
сподіваюся, що дочекаємось разом
весни...
Обкладинка: я + MJ
Дитятку, не вір
ані рясі, ані краватці,
також беретам
і гучномовцям не вір,
стеж за руками –
в кишенях ножі ховають,
і мед на губах їхніх
вкрадено в бджіл,
побачити на тарелі
жадають засмажені
крила твої, підсувають
цукерки, намагаються
обійняти, заносять
за спиною мацаки –
застосовуй знання
від мами з татом,
діставай спецзасіб,
червону цятку виставляй
між лагідних очей,
надсилай повідомлення,
нехай червона з башти
виринає мжичка, мовлять
просвітлення дзвони –
кесарю кесарево,
богові богове,
кожній благосній
потворі знайде́ться
свій набій...
Обкладинка: я + MJ
Дівчатка пілотують
важкі бомбардувальники,
несуть під серцями важкі
авіаційні бомби та ракети,
життя навчає танцювати
танець Калі й жонглювати
відтятими головами чортів,
тож янголи вивільнюють
ув'язнену в металі lux aeterna
і палять горизонти пітьми,
бо знають – сонце може
не зійти, потрібно підсвітити
шлях юрбі підсліпуватій,
роїнню ґрунтів, що ховає
квіткове насіння в очікуванні
весни...
Обкладинка: я + MJ
Дітлахи сідають на бульдозери
та екскаватори, дітлахам не потрібен
цей мотлох дорослих, згрібають
на полігон могильника біологічно
небезпечних речовин провини днів,
заляпаних кров'ю та блювотинням
старих кентюхів, які відмовляються
помирати, пожирають світ через
труби і шахти, тромбом сидять поперек
горла новій крові, гігантські кліщі,
залізними гусеницями й 42-хкубовими
ковшами діти розтрощують скирти
отруйного гною, оздоблені позолотою,
витягують із храмів клубки хробаків-
кровопивців, розпочинаючи тривалий
процес дезактивації ґрунтів потороченого
поспільства, щоб нарешті можна було
щось проростити, збудувати подобу
дому у цьому місці, такому чудовому,
але так болісно тимчасовому, діти
просто не мають часу на маячню
зашкарублого звичаю, їм потрібне
живе тепло вже зараз, не в світлому
завтра, і батьки, які їх любили, навчили
їх будувати й не мати поваги до хамів,
не вірити в диво, нарощувати й
домінувати, у світі, де всього так болісно
мало, плекати наявність, примножувати
наявність, робити якомога більш багато,
а значить, захищатись від того, хто
об'їдає й висмоктує кістковий мозок,
значить, сідати на екскаватори та
бульдозери і рівняти з землею башти
культистів голоду, щоб цього разу
точно "ніколи знову"...
Обкладинка: я + MJ
Матір чорна саркома
з мацаками метастаз
набряклим тілом
наповзає на простір
живої речовини,
провокує каскадний
резонанс, що вгризається
в плоть її, розкидаючи
навсібіч брунатний вміст,
нерівність мас
провокує оглушливий
стогін залізних хребтів
і мироточіння суглобів,
на цій землі народжується
все більше святих
без можливості обирати
долю під іконою несвободи
на коні війни, у їхніх очах
тріумфує воля
найкращого вибору
в найгірших умовах,
і в хиткому паритеті
визвірених сил
визначальний фактор є –
кому стане енергії
довше тиснути,
і чи спрацює в лікуванні
канцерогенної тканини
інертний оптимізм...
Обкладинка: я + ChatGPT + MJ + Photoshop
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/02/xsimko_a_damaged_sad_cyborg_sits_in_the_rotten_garden_under_t_bd7c6171-aa43-4bad-919d-468508381e88_1.png)
Чи ще шкандибаєш,
а чи вже впав,
поламана голова
не второпає,
просто посилає
імпульси нервовим
закінченням,
стимулюючи клітини
без огляду на результат,
перед очима туман,
в тумані світло не зникає,
та не відомо, скільки ще
до джерела, і що те
джерело насправді,
виживання, виявляється,
здебільш релігія,
аніж наукове пізна́ння,
ти згріб з гормонів
вогнище під назвою
"любов", побачив, що
то добре, отже навіть
коли ти амеба, далі
можна вгору, в небо,
еволюціонувати, дивлячись
на тих осяйних і барвистих
у польоті, гублячи слова
в захопленні, хоч ти і корм
для хвиль біоценозу, просто
протеїн, але все ж протеїн,
що спробував, і в чомусь
навіть переміг, тому не так
уже й важливо, йдуть ті ноги
альбо сОваються марно у снігу,
в інерції твоєї гідна є причина,
є смикатися сенс, бодай
вдається некрасиво...
Обкладинка: я + MJ
24-смужні автомагістралі
в пустелі солоних рівнин,
і кожна автівка несеться
у світле майбутнє, де
кілометрові будівлі лоскочуть
небо надійним залізобетоном
стін, антени в'ють прозоре
павутиння діалогів, і кожна
мрія має місце, де присісти
і випити філіжанку кавачаїв,
піти до спортзалу, подивитися
галерею проявлених відчуттів,
послухати звук збалансованої
присутності у шумовинні днів
протеїнових візерунків, гарних
таких, граційних і стійких,
немовби трамплініста літ уздовж
математично ідеальної кривої
у саме серце щастя між оцим усім...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/02/xsimko_httpss.mj_.run6OTNalg3qsE_a_dead_damaged_starship_drift_c3961a63-6fb0-4e21-9658-f40ddf1e5164_3.png)
Повільний дрейф
зорельота на автопілоті
в надра химерного планетоїда,
де вся палітра випромінення
побудована на свідченні згасання,
сила не може не бути силою,
але сили тої щемко недостатньо,
щоб дихати на повні груди
у байдужих колосальних впливах,
грійся лиш фантазією, що ім'я,
на звук мов плач, буде почутим
хоч би роботом судна, чий екіпаж
сконав у криомодулях тому 120 років...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/02/xsimko_female_atlas_shrugged_iconic_cosmic_composition_with_t_6d43a12f-cbd6-4a76-a3ff-c5c44ede3a08_1.png)
Стверджувати присутність,
мотивовану самоцінністю,
руйнацію й будівництво
простягати протуберанцями,
лаштувати риштування
полотна опозицій,
згущувати фарби
в пошуку оптимального
відтінку нейтральності
в агресивності, коли
можна було б кохатися,
коли можна було б любитися
з повними сяйва очницями
перед порожнім обличчям
вічності...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/02/xsimko_a_burning_human_figure_stands_in_front_of_the_roaring__6df5eb62-0a46-47d0-a55b-c6b5e1def9b9_2.png)
Вогнисько кволе
на березі моря – любов,
така горда в своєму невігластві
холоду космосу, куди відносить
одне за одним кожного згодом,
блаженний, хто падає в воду
сліпим від тендітного світла
на кінчику гнотика, що вдає
з себе смолоскип...
Обкладинка: я + MJ
