Позначка: психософія

  • КРИЖАНА СОНАТА ІІ

    КРИЖАНА СОНАТА ІІ

    Не захиститися
    від дотику зими,
    худе голодне тіло
    роздирає крик,
    кристалізується
    повітря в пісню,
    вся твоя любов
    утілюється в лід,
    і коли скінчиться
    видих, станеш
    просто ґрунт,
    ґрунтам – лежати
    до весни і снити,
    як гасають на
    санчатах діти,
    возносячи до сонця
    мерехтливий гімн,
    відсотка сота доля 
    надбання́ над
    рівнем животіння,
    крок малий шляхом
    у 10 000 миль,
    спазмить в осерді
    всіх твоїх тривог
    незграбний знак
    усіх твоїх надій,
    безцінний опір
    пустоті, безглуздий
    в'юн веретена, і
    дзвін струни тихенько
    промовляє імена,
    твої єдині молитви,
    що інеєм залишаться
    на горлі...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    І форми мрій тривожили пісок,
    і цілу ніч ти малював несамовито,
    зухвалий жрець, ти пробував
    злетіти в середовищі Юпітера,
    не маючи на те ні м'язів, ні скелета,
    лише туманну візію проекту,
    сипалося скло стрільчастих вітражів,
    кололо ніжні тонкошкірі стопи,
    зухвалий жрець, ти розчахнув
    легені, та пекельний біль спинив розбіг,
    і доведеться переглянути первинні
    креслення прозорих крил балончастих,
    мала душа в такій великій темряві,
    лещатах непроглядної зими, малює
    мрії в купах попелу, спостерігає,
    як планета робить діаманти з мертвої
    сировини, гадає, як знайти своєму
    світлу місце між карбонової суєти,
    як дістатися тієї висоти, куди штовхає
    помпа в грудях, і надокучливі бентежать
    сни, конструкції зростають й обростають
    шпичаками, шукає прихисток бажання
    в алюмінії й титані, ця твоя ідея вже такою
    стала чудасією, далекою від будь-якої
    грації... зухвалий жрець здіймає очі
    над вагу повік, і знову відпускає в небо
    стріли свого марення – на міліметр
    відійнятись від пісків...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    І ось на світі
    тільки ми і смерть,
    порожні храми –
    кістяки богів –
    немов зачепи
    карабінам сподівання
    на любов, яка лише
    всередині, її нема
    на небі, ендемічна
    клітині, вона живе
    в складній організації
    кислот, і починається
    як ярість новонародженого,
    обіцянкою у візерунках
    калейдоскопічних
    під повіками, коли
    летиш на дотику
    присутності та сну,
    і містить кожен рух 
    барвисте благо, ті
    порожні храми
    перетворимо на
    шкаралупу тверду,
    захист від безумства
    буревоїв далини,
    мов насінини – квітів,
    квітів, безглуздих
    вибухів любові
    в пустоту...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Ти розкрив книгу всесвіту,
    і виявилося, що сторінки пусті,
    цей палімпсест зісканувати
    можна язиком хіба, тоненька плівочка –
    історія на кінчиках нервових,
    рівний видих порожнечі на
    нерівностях твоїх приймає
    форму – хочеш, і виходять
    перші літери ландшафту,
    крізь німоту нудьги поза собою
    вчишся говорити, винаходиш
    мову окрай відчаю, сваволю
    крізь реторту трансформуєш
    у любов, і стерпною стає
    необ'єктивність значення,
    свою вагу передаєш фантому,
    сплетеному з імпульсів малих,
    матеріалізується будова дому
    в неприязній динаміці пітьми...

    Обкладинка: я + Chat GPT + Midjourney

  • Крижана соната

    Крижана соната

    I.
    Тяжіння хмар
    і таємниці скель:
    з безмежжя висоти
    в клаустрофобію печер
    стрімить вода, тіла
    єднає сфер, і мерехтить
    суцвіттям кришталевим
    у ліхтарях шибайголів
    на мотузках, що просочилися
    з поверхні у князівство темне,
    підбурені зсередини вогнем
    до серфінгу на мінеральній
    хвилі, до заплітання голосів
    у плескіт позасвітніх рік,
    до танцю з утисканням
    порожнечі, аж доки пульс
    не поєднається з тремтінням
    планетарних жил в інтимній бесіді...

    II.
    Тяжіння хмар
    високих снігових
    кругліє плечі,
    мерехтіння скла
    розбитих вікон
    жалить руки
    візерунками
    незграбними
    мозаїки, пласкої,
    та в склепінні кістянім –
    тривимірної, фільм
    про віти й лід,
    про гравітацію
    і геометрію польоту
    втомлених птахів,
    у пошуках нового
    вирію, старий
    поховано бо
    в крижаній імлі,
    і ніц немає кращої
    умови, аніж на горизонті 
    чорному червоний
    малювати промінь,
    несміливий, безнадійний,
    зболений, та все-таки – 
    живий...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Постановити час
    насиченістю змісту,
    таврує хіть узяту пустоту
    на площині ковтком циліндру,
    пірнає далі в темряву
    пізнаний образ,
    так він оживає,
    коли в усталений порядок
    мізансцени зібраних фігур
    влучає спис присутності,
    та спричиняє турбуленцію
    роїння фактажу,
    і з нього конденсує
    артефакти...

    Обкладинка: я + MJ

  • МАНІФЕСТ

    МАНІФЕСТ

    Збирайте все наявне залізо,
    згрібайте докупи всю арматуру,
    будуйте моторизовані екзоскелети,
    будуйте імпланти, себе будуйте,
    буттю не видно кращої ідеї,
    ніж ставати якомога багатшими,
    нагромаджувати й домінувати
    над стражданням – єдиним
    притомним методом: нарощувати
    й віддавати, переповнюватись
    і випромінювати все можливе благо –
    єдина справжня формула доброти,
    перемога над голодом і злиднями,
    двосічного меча балансування –
    знання часу для леза і часу
    для лемеша, життя над усіма богами,
    fiat vita, pereat veritas! Прагнення
    любові над усіма принципами,
    citius! altius! fortius! Аби потонула
    війна у спорті, нехай досконалої
    гри немає, та треба поглибити хист
    присутності, цей тягар тут назавжди,
    допоки не винайдемо під нього важку
    атлетику, поки не зазіхнемо на утопію...

    Обкладинка: я + ChatGPT + Midjourney

  • Темпораграфія

    Темпораграфія

    TIME-CAPTURING DEVICE / TCD-Λ9
    BOOT SEQUENCE INITIATED

    > power core online
    > inertial frame locked
    > entropy baseline sampled

    > loading temporal capture module…
    > binding photon stream to causal lattice
    > synchronizing shutter with Planck intervals

    > scanning environment:
      ├─ light residue ………. OK
      ├─ gravitational noise …. ACCEPTABLE
      ├─ biological observers … DETECTED
      ├─ memory shadows ……… PRESENT

    > calibrating lens curvature
    > correcting for emotional parallax
    > compensating for observer bias

    > initializing temporal buffer
    > allocating storage for:/
        – dust suspended mid-fall
        – decision not yet made

    > sealing frame edges
    > device ready
    > aim carefully

    Шукаєш точок своєму зору
    початків каліграфії пера проміння
    на скрижалях твоєї пітьми,
    щоб записати миті перебування,
    мов заповіді – ні про що, для нікого,
    впольовані солодкі крихти
    з пісного столу, відкриті істини
    в напої гіркому, смакованому
    в сутінках зими...

    Обкладинка: я + MJ

    Код ініціації апарату: Chat GPT + я

  • Епізод

    Епізод

    Який з нього визиск,
    окрім слів, що ти вивчиш,
    аби ловити явища у сітку
    візерунку на воротах горла,
    і вони літатимуть повітряними зміями
    з тобою на ниточках,
    такий собі віндсерфінг,
    такий собі спосіб бути красивою,
    пройшовши крізь мить
    у церемоніальному одязі...

    Обкладинка: я + MJ

  • Трагіома

    Трагіома

    У штормі кліщів
    довкруж налитого
    соками тіла
    постає брила –
    трагічного ідола,
    пухлина незапланованої реакції
    на випадкові події,
    так неслася до світла хвиля,
    на силу наразилася сила,
    і твоя надія розбилася на струмені
    у чорному вихорі, народила
    химерину, якій не схотілося вийти
    з гри, натомість обрала 
    ламати спину в якомусь
    дивакуватому прагненні
    здобути світило з нурту
    нафти у її варикозних судинах,
    незграбна ляпка провадить
    оповідь із напрямком
    сюжета в диво?..

    Обкладинка: я + MJ + Chat GPT

  • Наркоз

    Наркоз

    Шелестить по щоках
    сон сильногазований,
    ковтає солодка пітьма,
    і я більше тут не присутній,
    внутрішній простір,
    де залишається цятка життя,
    не піддається опису,
    відвернутий від свідомості,
    немов Місяць від Землі,
    така плекана власна цілість
    обертається черговою системою,
    якої не доторкнешся –
    розбігається на фрактали,
    зрештою, в цьому світі
    немає за що втриматися,
    і важить самий тільки намір
    до наближення і взаєминів,
    це насправді дивно, як усе
    взагалі відбувається, і як
    спостерігач радості й болю
    зрештою у газировці сну
    розчиняється...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Вишкребти почуття
    зі скреготу у горлі
    скрешеної криги,
    як зійшла вода і
    потекла вода – щоками,
    привітав буття
    розтятим зойком,
    ідеальний чин –
    з похнюпленого тіла
    зрощувати квіти, хай
    не сталось бути зіркою,
    то колискою стати з могили
    й ошукати генератор
    випадкових чисел,
    вигризти з плодів зогнилих
    серцевину, медитувати
    на відгомін світла
    у кристалі цукру...

    Обкладинка: я + MJ

  • Минуще

    Минуще

    …про час і про розвиток повинні промовляти кращі символи: вони мають бути хвалою і виправданням усього минущого!
    Творити – ось велике звільнення від страждань і засіб полегшити життя. Та щоб бути творцем, треба зазнати страждань та істотних змін.
    Ф. Ніцше, “Так мовив Заратустра”

    Ковадло творіння…
    Коли зіниця вийде з берегів – 
    нема руйнації, саме конструювання,
    все – одне, все – одно, вогонь
    роз’єднує і синтезує – знов,
    благословляю вічно тимчасове,
    час – кровоносна судина
    в плетиві пустоти,
    не триває – ніщо,
    та ніщо – не загублене,
    долоні майбуття дбайливо
    тримають спадок
    наслідків, і поступово
    з піску всіх зруйнованих веж
    відбудовує вежі
    любов…

    17.11.2019

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Зняти вуаль наносного,
    і потім одне лише скло
    пустоти невимовної,
    дзеркало Люцифера
    показує темряву зовні
    й самотність твого
    випадкового світла,
    відсутність основи
    і передумови, соліпсизм
    твого авторства в суміші
    з віршами інших випадків,
    якась із того шурхоту
    походить спільна нота,
    де ти початковий зустрінешся
    з собою здійсненим,
    яка між них зав'яжеться
    розмова?..

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    У світі, розчахнутому
    до небезпеки, на вулицях,
    відполірованих рутиною,
    щастя виблискує скельцями,
    подрібнене до хвилини...

    Обкладинка: я + MJ

  • Піротемпоралія

    Піротемпоралія

    Час горить,
    усередині голови
    дзиґа б'ється об стінки,
    іскрить, від обличчя
    услід за долонями
    розплавлена ізоляція,
    спазмує мить, крихти
    благ до запаленої душі
    пригортаєш, скидається
    на те, що до заповітної
    точки в просторі дістанеться
    самий недопалок,
    сподіваєшся, що в ньому
    хоч би щось залишиться
    живим...

    Обкладинка: я + MJ

  • Нейропластичність

    Нейропластичність

    Арматура координат
    не повинна ув'язнити
    нейропластичність,
    тягар може бути
    будівельним матеріалом,
    якщо спромогтися
    зняти його з душі
    та покласти в основу
    майбутнього дому,
    так багато не можемо, та
    все ж чимало й спроможні,
    навіть у стані равлика,
    навіть у стані амеби,
    виявляється, навіть
    на таких маленьких
    енергетичних рівнях
    сховано чимало руху,
    навіть в одноклітинних
    є потенціал майбутніх
    титанів, слава ж бо
    наполегливості еволюції,
    навіть в інерції, навіть в інерції...

    Обкладинка: я + MJ

  • Епізод

    Епізод

    Горизонти колапсують
    до зернини наполегливості
    з оглушливим вибухом
    катастрофічного вакууму,
    у снах стаєш на самокати
    і їдеш у просторі міста,
    окупованого безнадією,
    розплутуючи клубки рутини,
    які ніколи не закінчаться,
    а вірніше, закінчаться разом
    із тобою, за дверима повіка
    чигає темрява, я прохаю
    ящірку в основі черепа,
    щоб розслабила трохи щелепи,
    бо вже неможливо триматися
    берега в цій задушливій тиші
    простору, виїденого кислотою
    доби, а йти ще вічність, бо
    здурів годинник, показує вісімки,
    немов запалені нервові вузли,
    вдихаю дим і видихаю дим,
    наповзають хмари з гудінням
    бомбардувальників, витримувати
    тіні ледве вистачає слів...

    Обкладинка: я + MJ

  • Фотопсії

    Фотопсії

    Такий темний обрій
    за огорнутим сонцем садом,
    жовті фасади, немовби
    відчуття близькості холоду
    по той бік тонкої ковдри,
    скоро доведеться навчатись
    ходити водою, бо вже
    критично виснажено захист,
    врожай погляду, від нього
    фізично важко, але звичка
    вдихати та видихати ще
    поки перемагає, волокти
    тягар можна й навповзки,
    цю любов і тривожно-
    депресивний розлад,
    існування, ними забарвлене,
    шматки осонь і рвані хмари
    зі снігами, мушлю, вкриту
    попелом холоцену, і світло
    малого завтра, що носиться
    дитячими майданчиками....

    Обкладинка: я + MJ

  • Dödgud

    Dödgud

    Важкий, невблаганний,
    похмура постать
    кістлявого виснаження,
    розчахнуті очі
    відбили безодню,
    яку ти побачиш за мить
    до нестями, одвічної тиші
    шляху поза тебе,
    така чорна пляма
    тебе заперечує, марна
    кожна мить, коли ти дихаєш,
    марний кожний напрям,
    куди ти рушиш,
    видиво таке чи витримаєш?
    Чи не підкосить завчасно ноги?
    Він настільки близько,
    що майже те саме, що ти,
    сидів поруч з тобою в утробі,
    зустрічав тебе при народженні,
    слідом йшов під прикриттям тіні,
    до певної міри він навіть залежить
    від твоєї волі, принаймні одяг його
    на час останньої церемонії,
    якими будуть сумарні хвилини,
    до певної міри, але не повністю,
    чи зможеш ти з цим жити?
    Витримати цей тягар чи зможеш?
    Послідовно витлівали шпалери
    на просторі, око розплющене
    розчиняло шмаття ієрархій,
    залишилася на всі горизонти
    свобод7а – відсутність підстав
    для надії на когось, крім того,
    хто ближчий, відсутність ваги
    для всього іншого, над світом
    нависає прірва бога без обличчя,
    над світом нависає прірва чорна,
    і ти ковзаєш довкруж неї, навчаючись
    еквілібристиці, навчаючись жонглювати
    тягарями, заздалегідь неуспішний,
    та інертний удосталь, щоб не спинитися
    поки що...

    Обкладинка: я + MJ

  • Енергетичний комплекс

    Енергетичний комплекс

    Майбутнє безнадійно стратегічне, 
    кожен ватт на рахунку, аби заживити
    машину уя́ви – втратимо ритм,
    розгубимо за́пал, знизиться кількість,
    знизиться якість, покривляться стебла,
    може, й зламаються – але, завдяки
    рядам електростанцій, до життя
    з попелища все знову вертатиметься...

    Обкладинка: я + MJ

  • Дріб’язок

    Дріб’язок

    В умовах нового великого голоду
    вже не можна нехтувати нейтронами,
    потребуємо маси, то можеш – гори́,
    а не можеш – тлій, виділяй тепло
    хоч би потроху, пальник турбіні
    по калорії з усіх довкола, нехай
    не попереду, та й не закрилися
    в коконі, мізерні опори вправні
    рухи скелелаза зроблять
    значущими для поступу, це
    карколомне сходження не схоже
    на тріумфи, втомлені очі не помітять
    вершини, але принаймні можливість
    перевести подих вже буде більш ніж...
    ...треба лиш назгрібати на те вуглеводнів...

    Обкладинка: я + MJ

  • Метушня

    Метушня

    Бетоновози вервицею тягнуть –
    постане храм з кутастих форм,
    відлитих з попелу та епоксидних
    смол, високе небо лоскотатимуть,
    пахтимуть ладаном та електронікою,
    у текстурах стін долонями ти зможеш
    прочитати про ті храми, що стояли до
    і падали, бо падати – обов'язково,
    ви́сіли у порожнечі сном, аж поки хтось
    не брав у жмені плоть розтрощену
    й не починав громадити новий остов,
    ніким не прохане продовження
    занепокоєння, ніким не очікуване
    ворушіння, шторм у краплині води,
    дзижчання надокучливе у скронях,
    брилою важкою виринутий стогін,
    наріжний камінь у фундації душі –
    тендітна грудочка любові, скрупул,
    про який сигналізує біль...

    Обкладинка: я + MJ

  • Зеніти

    Зеніти

    Збільшити товщину біосфери,
    як угору, так і вниз, напнути
    м'язи усмішки для пострілу з
    тугого луку графіком зростання
    y = x2k+1, мінус-нуль-плюс,
    і далі – шляхами тензорів, щоб
    тремтіли живі кульки,
    огортаючи поля присутністю,
    надзвичайно потрібно – більше,
    треба збільшувати ймовірність
    гарних маршрутів, коли не жаль,
    коли не лячно помилитись,
    коли примножує – ділитись,
    коли все – гра, і можна 
    в разі чого знов – зеніти
    повторити на нових витках...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Дві крихти
    на долоні гіпнагога –
    втомленій арматурі,
    обглиданим сонцем
    кісткам скам'янілої
    пам'яті, зв'язаним
    брунатним лахміттям, –
    над висушеною криницею
    по́лудня хиленьку дарують
    тінь, зморений легіт
    штовхає фіранки та посвистує
    у кімнатах, гортає
    запилюжені сторінки,
    з крану гикає нестача води,
    біля дзеркала куйовдяться
    павуки, мотають у моточки
    нитки Аріадні, яка пакує
    наплічник у лабіринт...

    Обкладинка: я + MJ