AMOR FATI

Творчість Максима Холявіна

КНИГИ
  • Gott Ist Tot

    Gott Ist Tot

    Все довкола – моя провина,
    бо я – бог, і всі мої діти
    вважають мене всемогутнім,
    хоча насправді я можу лиш
    трохи більше, і сили, порушені
    моїм рухом, пульсують реліктовими
    хвилями далеко за межами божої волі,
    зяють в обличчя чорні діри,
    заламують руки вихори гравітації,
    розкочують площиною валами старості,
    зірка знесилена знижується,
    щоб загинути, проводжають
    в останню путь очі, сповнені
    жалості та засудження, тепер
    вони всі знають смак божевілля,
    з того дерева, де поховали
    старого батька, у передсмертнім
    сні я бачив, як один заходив
    у мою майстерню, і взяв у спадок
    зубило й молот – нового себе витинати...

    Обкладинка: я + MJ

  • Літота

    Літота

    Занадто впертий,
    аби бути холодним,
    надто боягузливий,
    аби бути гарячим,
    відторгнений з уст
    божества разом із
    тьмою собі подібних,
    чи здатний цей натовп
    сліпих стати глиною
    для вмістилища слави
    та величі? Мрії підняли
    в повітря захоплення
    авіації, тіла літаків
    розрізають міліметри
    зіниць, хотілося би
    калікам так само, але
    переламані кістки
    розігнатися не дають,
    то яка їм ціна? То
    яке їм пристосування,
    коли вперто підштовхує
    в спину бажання
    продовжити дихати?
    Замість відповіді
    штовхає він колесо
    днів у напрямку
    примарного блага,
    баченого колись
    у дитячому сні,
    з кожним кроком
    пізнаючи мудрість
    мовчазну кротів,
    які обслуговують
    корені секвої,
    такої високої...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Крила душі величної
    не витягнуть тіло,
    побите сухотами,
    звірі мікроскопічні
    та смертоносні
    вгризаються в полотно
    ікони, сліпі до краси її,
    воля до здійснення
    жевріє вперто в очах
    облуплених, спазмить
    руки, врослі в залізо,
    в щелепах подвійного
    фронту нажаханий захват
    мегагерцю, горду корону
    вдягає мученик, і в світлі
    його орудують підземні
    мешканці, усувають наслідки
    життєдіяльності пошесті,
    бережуть вронену соколами
    мрію, загорнуту в капсид
    цинізму та розрахунку,
    повзають і торочать під носа:
    ми будемо жити,
    ми будемо жити,
    ми будемо жити...
    ...потроху, попри

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Непостійність – свобода,
    непостійність – рана,
    кажуть, на пам'ять треба
    вузлики в'язати, то я
    затягую новоутворення
    доброякісні в префронтальній
    корі, аж віддає у скронях
    спазм й обсипає снігом,
    не вгамує жоден бог, крім
    квантового виміру і гравітації,
    на їхній розсуд залишаю
    зібрані скарби і мрії у своєму м'ясі,
    хай летять на щастя...

    Обкладинка: я + MJ

  • Мортидо

    Мортидо

    Турботливий сарґасум та́натоса
    обвиває тіло стомлене, коли вага
    занурює на рівень, де немає віри,
    де немає сил, є тільки довгий видих
    у бажанні невагомості й розчинення,
    немовби в безкінечності війни наспід
    амбіцію звертаєш, заручившися
    підтримкою космічної пітьми, і там,
    де вже тебе немає, все одно
    лишатиметься обрис твій...

    Обкладинка: я + MJ

  • e.y.e

    e.y.e

    Розкол у чолі –
    звідти тягне космічним
    холодом – чи це є ушкодження?
    Чи плановий надріз
    для формування резильєнтності
    тканини? Боляче потерпілим,
    зачаровано – обраним,
    виникнення нового органу чуття
    обіцяє нові можливості
    для видозміни всесильного
    механізму потреб і обставин,
    можливо, не перестрибнеш
    своєї голови, але підставиш
    ребро долоні до потоку глини,
    і форма майбутнього заперечить
    детермінізм?..

    Обкладинка: я + MJ

  • Подієвий горизонт

    Подієвий горизонт

    Ракети з-за горизонту планети
    під дих – не ухилитися, кожна поцілить,
    напнеться щит, торкнеться вістрям
    найніжнішої тканини, болем тупим
    обізветься в краніальний дзвін,
    витримаєш... авжеж, витримаєш,
    небагато лишається вибору, коли
    вже в цьому кораблі маневруєш
    крізь марево каміння й пилу, за
    самими приладами, туди, де надія
    на Сонце, де надія на дім... туди,
    звідки страшна опонуюча сила пускає
    за списом спис, бо єдиний шлях
    до виходу – це наскрізь...

    тільки кожен лаштує окремо
    значення свого "дійти"...

    Обкладинка: я + MJ

  • Deorbit

    Deorbit

    Сходження з орбіти – розпач,
    розрахунки блимають в очах,
    віщують саме недобре,
    перед модулем розквітає
    анемоною гравітація,
    стогне метал, вібрація
    виє високо на зубах,
    прострація тінню волочеться
    синапсами неокортекса,
    сумнозвісна та пустота
    виявляється між тобою
    та неіснуванням, де
    дугою агонія гнеться
    й відбувається трансформація –
    на гірше чи на краще – хто його зна...
    але змушує дивуватися той факт,
    що з відчаєм можна жити,
    до відчаю адаптуєшся,
    навіть усміхаєшся, поки розірвані
    конструкції твоїх ідеалів
    хаотичною геометрією обертаються,
    виблискуючи, в напрямку темряви,
    поки скрижалі евклідові горять,
    і благо згортається до міліметрів
    від аритмічного серця,
    мрія та надія оплавленими грудками
    лежать на долонях, загубили обриси,
    та матеріал усе-таки той самий,
    хочеться вірити, що інформація
    зберігається, хочеться вірити,
    що будемо жити...

    Обкладинка: я + MJ

  • Зернятко

    Зернятко

    В неспокійні часи,
    у хвилини просвітлення
    хочеться вірити, що весь
    цей абсурд є насправді
    частина всесвітнього поступу,
    що кожна смерть обернеться
    частиною світового тріумфу,
    що ми – хвилі на поверхні тору,
    що ми – будівничі власного бога,
    що в нісенітниці  існування
    ми – не марні...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    На межі безпосередності –
    тиша вздовж шкіри, оглушлива,
    забирає слова, і ти мов у воді,
    не вміючи плавати, не бійся,
    глибині довірся й лягай, бо та
    пітьма, що над обличчям тягнеться
    стіною – не стіна, а дзеркало,
    потрібно виростити нові рецептори,
    аби розуміти потріскування частоти,
    що танцює на волосках, ось усесвіт,
    ось ти – на відстані доторку, сплетені
    дроти в струні, й щось між вами таке
    відбувається, не піддається визначенням,
    лоскоче радар інтуїції, захоплює і тривожить,
    мовби голос, що проступає крізь білий шум...

    Обкладинка: я + MJ

  • Renaissance
  • Franc-maçonnerie
  • Львівська соната (у шести частинах)
  • Львівська соната VI. Післяслів’я
  • Львівська соната V. Lacrimosa
  • Львівська соната ІV. Шоколад
  • Львівська соната ІІІ. Вечірня
  • Львівська соната ІІ. Персефона
  • Львівська соната
  • Мантра
  • #мова_стін
  • TeneT
  • Конструкт
  • СТМ
  • Spiritoma
  • Crusade
  • Trenodia
  • Пам’ятник
  • Amor
  • Odium
  • […]
  • Прайд
  • Хробак
  • […]
  • […]
  • Траверсія
  • [Поема]
  • Жовтень навиліт…
  • Вокзал
  • In memoriam
  • […]
  • […]
  • Чорний хліб ІІ
  • […]
  • Мушля
  • Теофанія
  • […]
  • Живі
  • Доньки
  • Те, що звуть “молитва”
  • Рестарт
  • Чорний хліб
  • Конторціонізм
  • …
  • Розлам
  • Таблиця надважких металів (частина 2)
  • Палеонтологія
  • Біфуркація
  • Фантазія
  • 17.04.2020
  • Місто
  • Supernova
  • Небо
  • Відлига
  • Епіграма
  • Оріон
  • Жорна еону
  • Любовелогія
  • Хмарний архів
  • Войовниця світла
  • SiO2
  • Кундаліні
  • Гінекей
  • All that he wants… (українською)
  • Теургія
  • All that he wants…
  • Ноти…
  • Запис без назви 311
  • Запис без назви 308
  • Маніфест
  • Воля
  • Стовпи майбутнього
  • Подяка Музиці
  • Міжсезоння
  • Алхімія ІІ 1/4
  • Алхімія ІІ
  • Utilities
  • Частоти
  • Алхімія
  • В’ючна тварина