AMOR FATI

Розриває обрій
струменями диму –
розігнаний метал
із вибуховим серцем
й темним наміром
метеликом крізь вітер
креслить нетривалу путь,
і навіть перехоплений
лишає випалені землі
по той бік муру
складених кісток,
із попелу
радіоактивного стирчить
химерна машина,
безпереспективна,
щодня рахує міліметри на годину
в неминучу далечінь,
під зараженим недобротою небом,
пил уздовж корпусу шумить,
полірує шкіру, покриту
помаранчевими опіками
від вогненної хвилі
після падіння мертвої стихії
залишилися радіохвилі,
у шелестінні відсутності
повідомлень, крихітна,
тліє надія бозна на кого,
казна на що, інертні
міліметри на годину
до бакена в страшному
майбутньому шкаралупа
марна торує нерівний шлях... 

Обкладинка: я + MJ

З нечутним шурхотом іржа
прокрадається вгору металом,
розмовляє бетон з дощами,
на турбінах осіння імла.

Обіймаються з двигунами
кабелі й павутиння,
гуляють аркадами труби
під черевом холодних котлів.

Із кранів звисають гаки,
поруч з ними зимують граки,
позирають додолу з-під стелі
недосяжні бліді ДРЛ.

Підкреслюють тріщини суть,
вольтметри нудьгують нулями,
моніторів провалля тінями
медитують на дивну красу

присутності неіснування,
царювання технічного сну,
коматозного danse macabre
розкладання живопису.

Цехи покидає душа,
залишається сонна пам'ять,
відзивається переживаннями
у серці споглядача.

Ландшафт на долоні приймає,
зігріває зеленою ковдрою,
найніжніша остання любов
у майбутньому розчиняється...

Обкладинка: я + MJ