mor Fati

Додекафонія

Хвилястий роздзвін
жовтий, помаранчевий
у небі, хвиля бархан,
важке проміння карамеллю
тягнеться, огортає
контрасна сутінь у мареві
від вивергнутих потойсвіт
вулканів, захоплює, лякає,
падаєш мов, мов літаєш-ш,
блакитне рядно забрудненого
неба, маршрут подорожі,
яка нікуди не приведе, має
присмак кориці, має спалах
епілептичної активності синапсів...

у кількох спалахах моя родина
й усі мої друзі, летимо в завірюсі
часу довкруг подієвого горизонту,
блакитне і бліде на ньому золото
прихованого сонця розкриває
сенс радості, розлущує слово,
з нього тече гормональна композиція,
передаючи есенцію інформації
в первісній формі понадхаотичного
існування, реліктового шуму, джерела
таємничого кольору, що так дивує,
хвилює, аж моторошно, бо кроки
за лінію свідомого іскрять дугою
високовольтною, блоки ці мусять
торкатися обережно, але все ж
воно дуже важливо, примітно й
тримає в собі смак існування...

Обкладинка: я + MJ

14.11.2023

Virtue

Від мене до тебе – безодня,
покрита оманою близькості,
від мене до тебе – прірва,
стягнута тросом присутності.
Шо ти, тіп? Шо ти? Тіп? Чуєш?
Сусіда, пошарпаний бік корабля,
що діє на нерви, до зла звиклий
в мантії недовіри й характеру
без компромісів, спадкоємець
ГУЛАГу й статуту паразитарної
піраміди, нікуди не звалимо, сцуко,
від тисняви світу, від тисняви світу,
схожого на маршрутку на кладовище
напрямком, коли на столі між нами – 
ніж – уособленням братерства,
рівності та справедливості, настає
час не лише говорити, а й слухати,
чуєш, як повзе на нас старість?
Чуєш, як люди поволі перетворюються
на кліщів? Чуєш, як звичка гризтися
знаходить хвіст і гнів не дінеться нікуди,
коли б'є в дзеркало? Це ми, настояні
в облуді, скиглимо під плитами війни
й підборами пафосних пик із блакитних
ікон, це ми продукуємо сморід, у якому
помремо нікчемними плювками долі,
як тільки не почнем складати доміно
й тягнути лямку, навіть не стискаючи
долоні одне одному, аби лиш напрямок
був схожий: не ступати на мозолі, не
тупити й не пилити гілку, на якій сидимо,
не драти горло, не доливати воду у вино,
не пригрібати сухарі – профіт! – з багна
підгорнутого пагін сходить, бачиш то?
Не бачиш? Значить, знов по колу
починається розмова, й так допоки
не второпаємо...

Обкладинка: я + MJ

12.11.2023

Позаслів’я

Порожнє клацання триґера
на голосових в'язах того,
кому ніц нема більше розповісти, 
готова платівка з кодом для
білого танцю без рим,
коли ти просто дмухаєш,
вітер в'ється полем й
проростають угору кінцівки
колосом й золотяться на
добриві слів...

Обкладинка: я + MJ

10.11.2023

У магнітному штормі

Центр мого Всесвіту
покритий виразками
хаосу, дзвенить аритмія
часу, спорадичні спазми,
ще одна фаза онтогенези,
рай на скоринці префронтального
кортекса дрейфує магнітною
повінню, у точках єднання
створює отвори чорні формування
нових структур із болем пологовим,
із деформацією того, що хотілося
втримати б, старе-добре тане
у розчині незрозумілого нового,
важко так жити з тим у симбіозі,
навчатися користі мутуальної
доброї й злої долі, зелені пагорби
й виразки чорні... чорні... засади
майбутнього чорнозему, сподіваюся,
закладає пульсація болісна в скронях...

Обкладинка: я + MJ

10.11.2023

Осінній чин ’23

Жовтневий чин І

Жовтневий чин ІІ

Листопадовий чин І

Листопадовий чин ІІ

10.11.2023

[…]

Скінчився подих,
звук не пестить вух
відтінком твого імені,
але тремтять на шкірі
волоски – твоєї флейти
дух карбується малюнком
префронтальної кори,
у мушлі кістяній
шелестить у колосінні
дня нового гук усіх,
що видихнули...

Обкладинка: я + MJ

10.11.2023

Ordo Ex Chao

Запліднений хаосом,
перлиною вагітний живіт
конторціоністки святої,
світло з неї на собі відчує
темний світ, тож муситиме
відростити око, принципово
нові проступають з нічев'я
форми, колобродять шляхами
любитви, аж поки не родять
квіти у центрі кола, куди ніколи
не проникне слово, тільки
пагони нейронів тріпотітимуть...

Обкладинка: я + MJ

30.10.2023

[…]

Довгоочікуваний дощ
атласним шепотом
турбує ніч, вальсує
флегмою вздовж
ліхтарів хмільних,
веде на вулицю за
руку жовтень…

Обкладинка: я + MJ

04.10.2023

Кульбаби

Ані планети "Б",
ні часу "Б",
багатовимірна
спіраль – блакитна
мрія, тут і зараз,
б'є́мося об стелю,
кульбаби у пітьмі,
і Сонце нам завжди́
у перспективі
вже протягом десятків
поколінь, малюємо
його в пилу кривими
лініями, стигнуть плани
у сталевім зернятці
терпіння, у надії, що вода
крізь парость виточить
каміння, і гратиме
арпеджіо проміння
на стомлених без-сонням
віях під ковдрою весняних днів...

Обкладинка: я + MJ

04.10.2023

Вирване коріння

Космополітизм –
намагання прив'язати
видерті вітрами корені,
на мову серця лягає
ще мова легень і хрящів,
сидиш і зважуєш на
аптечних терезах поезію,
скільки усмішок треба,
а скільки сліз, як сказати
про руки натомлені, очі
зболені, про смерть, від
якої втік коридором плоті
й крові тих, хто не схотів
утекти, в шумі засудження
і прощення, з індульгенцією
хворих колін, заради Родини,
всі на війні цій заради Родин,
і я знову не знаю, чи являю
собою достатньо міцний тил,
раз уже так сталося – йти
по життю в ар'єргарді, чи
гарно вивчив посадові інструкції,
одне зрозумів – не мовчати важливо,
обережно збирати намисто слів
і вдягати його на час, який нас
поглинає, сплітати прикраси з полину
хоча б на узбіччі, хоч би на кілька
нот аби переважити смак
нещастя у піднебінні, домівці віршів...

Обкладинка: я + MJ

04.10.2023