AMOR FATI

Творчість Максима Холявіна

  • […]

    […]

    Над районом в сутінках
    летіли чорні гвинтокрили
    без опізнавальних знаків,
    кілька сотень, глухо вуркотіли
    металеві птахи роєм,
    і ніхто не знав, куди і звідки,
    і ніхто не знав, для чого,
    тільки вимкнулась електрика,
    тільки вимкнувся зв'язок,
    по телевізору заставка термінова
    свідчила: "Dear citizens!
    Please prepare for the OVERHAUL!
    Dear citizens! Please prepare
    for the OVERHAUL! Prepare
    for the OVERHAUL"...

    Обкладинка: я + MJ


  • Мартиролог

    Мартиролог

    Протозіркова пилогазова туманність
    концентрує масу речовини, аж поки
    енергія не переважить і не розчахне
    корону, проливаючись без жалю
    у безодню довкола, і
    під крилами світила нового
    пригріються барвисті кульки,
    космічне серце над хаосом
    і ймовірністю безформності
    зведе дім…


    Ілюстрації: фото героїв + MJ + Photoshop


  • ●REC

    ●REC

    Тусовка Дена Кащея замутила проект з київськими авторами. Команда музик одружила тексти з музикою, і створила пул демок, які планується поливати і плекати, аж поки розквітнуть. Кілька моїх текстів теж потрапили у це гарне товариство, і вже можна послухати тречок на YouTube, а також підписатися на канал і послухати звукотекстові варіації інших митців. Ласкаво запрошую!


  • Окарина

    Окарина

    Коли кортить поговорити,
    дмухай в окарину світову,
    і слухай, як бринить зсередини
    відповідь на безглузді
    питання в пробуджену пустоту,
    яка тоді розкриється
    пелюстками з-під замочка
    клітора у мерехтливих віршах,
    таких плавних масних рядках
    про те, як бути з огромом цієї
    тиші в недосвідчених руках...

    Обкладинка: я + MJ


  • Нудьга//Ерозія

    Нудьга//Ерозія

    Вітри такі віють –
    зрештою рівнина
    змиє гори хвилями
    прострільних пагорбів
    степів, бо вітри вічні, а
    каміння – ні, вогні
    всередині нисходять
    у вугілля, вугілля починає
    еру темноти в очах,
    почервонілих від нерівних
    сколів сновидінь, упертих
    у пустелю буро-сіру, де
    різанина стає хірургією,
    холодним синім скальпелем
    стає гарячий ніж, червоний
    крик нисходить в чорні діри
    розітнутої магістральної труби,
    а далі – у могили, у палаци круків,
    мух і хробаків, а глибше –
    до знеболених тканин,
    а глибше – до рецепторів живих,
    і розтинає тишу громовиця,
    сміється грім офірі з-під броні
    серцебиттям інертним
    впертої стріли, якої сту́пені
    згоріли, та траєкторія та імпульс –
    збереглись, вона простує божевіллям,
    порушує мутованим птахам криві,
    суховій забирає рідини,
    поволі зібгається шкіра,
    миршавіють органи,
    крізь баняки сусальні
    проступає деменція
    й ко́люче-ссучі хоботки,
    все менше залишається
    колишніх крутогорів
    на зламі земних плит,
    натомість пил зневоднених
    чудовиськ карбоновим
    покровом готує новий квіт...

  • […]

    […]

    Поміж зірок, у місиві людей,
    у клекотінні доль і дій,
    у розмаї ароматичних складових,
    зберемось у безформний кавалок
    білків, щоб утворити порожнину
    ніжності – побігати душі струною
    й зі струни – дістати біль
    перенапруженого голосу
    в переймі здійснення
    радіння й розуміння гри,
    позбавленої сенсу, повної проте
    можливостей краси у божевіллі
    дикої грози воднево-ву́гільного
    буду...

    Обкладинка: я + MJ


  • Їбеня духа

    Їбеня духа

    Ця пітьма майже матеріальна,
    ніби от-от доторкнешся пальцем,
    потягнеться нафтою, такою холодною,
    до плеча проб'є відчуття, хіба можна
    було подумати, що порожнеча
    така тверда й оглушлива,
    як вихід у невагомість,
    який спричиняє конвульвсивні рухи
    розгубленого єства поза
    будь-чим знайомим, під
    питанням можливості пізнання,
    адже тануть слова у чорному, як
    в'язне в нафті костур сліпого,
    (німого, глухого, ампутованого)?
    Гадаю, що диво – це протяг
    у теплому домі, що тягнеться
    з невидимого вікна...

    Обкладинка: я + MJ


  • Gloria

    Gloria

    Плювочок любові
    у вибуховій хвилі,
    шар за шаром мерехтіння
    днів випалює красу
    зі шкіри та душі,
    та всіх супутніх тельбухів,
    на жорнах кам'яних
    вітри розвіють борошно,
    бо не лишається того,
    хто міг зробити б хліб,
    у дзеркалі попереду
    ввижаються боги́,
    але до них дійти –
    голодомор, хотілося
    б усередині розщепити
    ядро атому, аби розквітнути
    всупереч погодним умовам,
    пережувати вугілля
    власної німоти, побачити
    свої сади після злиденної
    знемоги, хоч би й личинням
    ферми протеїнової,
    вибороти, вичекати, видихати б
    шанс зробити зелень знов
    величною на цьому попелищі,
    soli Veri honor et gloria,
    Ver veniet, Ver sedabit,
    то як не ти, то (з)може – хтось..?

    Обкладинка: я + MJ


  • Нонсенс

    Нонсенс

    Коли жорстокість вирізала плоть,
    що кинулась на тебе й обліпила,
    в оглушливому просторі лишилось
    диво – порожнеча, безкінечний нуль,
    усесвіт – молитовний килим,
    мовчання – ненакреслена ще путь,
    народжений удруге, з крові й слизу,
    виступаєш у світанок босий і чутливий,
    агресивний, некмітливий, квітень,
    пофарбований у білий, матір кольорів
    і літер, насінина дерева майбутнього,
    можливо, сливи, абрикоси чи шовковиці,
    розкотяться по савану невинності – плоди,
    зів'ються в небо проліски з нічев'я тятиви...

    Обкладинка: я + MJ


  • […]

    […]

    Абсолютний бомбардувальник,
    штурвал зростається з пілотом,
    такий потужний біомеханоїд,
    захищений від будь-яких ворожих впливів,
    над містом пролітає птахом срібно-синім,
    непідвалдний чергам кулеметів і ракетам,
    впритул наблизився, бо має справу
    close and personal, розкриває в очі
    глибину сталевих шахт, заносить час
    над миттю пуску, тиша ця звучить,
    як проповідь імен зі списку вбитих,
    кожна літера звучить, як вирок,
    мов набій чигає в ленті за лентою, лентою...
    вірш цільнометалевий геть до трону,
    коли поставить крапку голос,
    в тіло вступить біль багатотонний,
    всеохопний, запікатиме поволі
    синапси, один за одним, за одним,
    за одним... від першої особи триватиме то
    вічно, як останній подих, вдягнений в порфіру
    в попелі червоної корогви – звершилося! –
    бомбардувальник усміхається, кров пролито...
    у бризках на губах спів – Mors imperatori!

    Обкладинка: я + MJ + Photoshop


  • Гравітація
  • Мужиґ
  • Viscerium
  • ¿Любов!
  • 150 секунд
  • शून्यता
  • […]
  • Знання. Дух. Функціонуй!
  • Healthy Generation 001
  • Обсерваторія
  • Варіації на тему Шевченка ІІ
  • Видобувна промисловість
  • […]
  • Свобода
  • Місяць
  • Трагік
  • Некрономія ІІ
  • Некрономія
  • Інфраструктура
  • […]
  • […]
  • Диво
  • […]
  • Шахта в небо
  • LUDUS POLITICUM//LUDUS BELLUM
  • Випадкові числа
  • […]
  • […]
  • Гвинт Архімеда
  • Хвороба зростання
  • […]
  • LUDUS PHILOSOPHORUM//LUDUS LITERATORUM
  • Перспектива
  • Священна сциєнція
  • ‘23.12.04
  • Археологія
  • Пустослів’я щодо космічного жаху
  • Паразитизм
  • Innerstellar
  • Гра
  • Додекафонія
  • Virtue
  • Позаслів’я
  • У магнітному штормі
  • […]
  • Ordo Ex Chao
  • […]
  • Кульбаби
  • Вирване коріння
  • Деформація
  • […]
  • Ланцюги
  • Пам’яті Олександра Мацієвського
  • 2.9.’23
  • Підсумки Літа ’23
  • Legacy
  • День прапора
  • […]
  • Зґарда
  • […]
  • Тінітус
  • Гроза
  • Друзі Гравітації
  • Реґресія
  • Медитація
  • Мактуб
  • Метаморф
  • Феофанія
  • Mort
  • Зброя
  • Химери погоди
  • Читання – “Танки й Груші” – Веллс, Холявін
  • Варіація на тему Шевченка
  • Джерело світла
  • Поляниця
  • Код тиші
  • Бо всяка плоть, як трава… (с)
  • Заніміння
  • Nativity In Yellow