mor Fati

Хрономаглев

Кожну сльозу нанизати
в намисто десятиріч,
пряму спіраллю напетляти
на серцевину монорейки,
забезпечити рух маглевів
п'ятою колією, 
через четвертий ґейт,
поїдемо у місто біля моря
провідати любимих
перед дощем...

Обкладинка: я + MJ

27.03.2026

Варіації на тему Шевченка ІІІ

Садок вишневий коло хати,
інвертори між бджолами гудуть,
блищить акумулятор індикатором
під ковдрою бетонного бункеру,
сузір'я душ, знервованих і впертих,
поволі формує систему нічного освітлення,
випростуються в простір артерії,
перетікають між тілами сили,
даючи змогу стати більше, ніж один,
отримати ще більше я в мережі ми,
витягувати з льоху заблукалий світ
кривавими стежками еволюції,
ось вечоріє, ось червона мить
над горнятком гіркого трунку,
у сліпоті контуженої голови
орієнтуєшся на витягнуті руки,
й рухаєшся вздовж дротів
систем автономного живлення...

Обкладинка: я + ChatGPT + MJ

25.03.2026

Опади

Кімнату розітнув метеорит,
обсидіанового спису вістря
вирвалося зі шпалер,
переписало час помешкання,
застигло в учті легіону крихт
роз'юшеного вщерть бетону,
й занесло через ребра арматури
вий – мертвотний голос
збожеволілих потвор з
богослужіння костоломів,
я купив вісім балонів
спіненого сертралофту,
щоб задути отвори,
непроханий гість, громіздкий
кам'яний господар, тепер
частина ландшафту природного,
рогом став поперек горизонту,
й від нього нафтовим потоком
поглинула сонце та око тінь,
гіркотою пірнула в глотку
з горнятка, ковтаєш і міркуєш,
скільки витримає ще тих опадів
нашвидкоруч затампонована покрівля...

Обкладинка: я + MJ

18.03.2026

Ablution

Гігея, одна з королев
пантеону біому, заповідь
еволюції, витнута на
скрижалі самою Смертю,
служи їй, наливаючи
по вінця воду в цистерну
свого жовтого Kärcher,
твоя місія – священна:
вивільнюй душі двері,
шар за шаром, з-під ваги
чужих, з-під намірів їхніх,
голодних і хтивих, вивільнюй
від роззявлених ротів,
від рутин кривавого говіння,
від поступу запалених клітин,
у взаємному тиску нестерильності
уздовж відкритих ран надій,
святим обнуленням води,
практикуй мудрість богині,
практикуй омовіння...

Обкладинка: я + MJ

17.03.2026

Hb

Ісус римував
любов і кров,
коли надавав
гуманітарну
та медичну
допомогу в
місцях гуманітарних
катастроф,
Ісус вживав
багато протеїнів
для синтезування
антитіл до
невиліковних хвороб,
нарощував масу
для кількості якісного
гемоглобіну,
вводив голку
прямо в аорту
і щедро віддавав,
і почувався богом,
живим і присутнім
між своїх творінь,
свідчив, ніщо не
минає марно,
свідчив, що згодом
все буде окнорм,
якщо дотримуватися
порад святих трьох:
сімейного лікаря,
тренера і психолога
(хоча останній не
дає порад ніколи),
нарощування та
домінування донорів
робить героїзм
багаторазовим,
дає врожаї жита хлібам
на багато-багато років,
і хрести тоді потрібні
хіба щоби більше
нікому не доводилося
так помирати...

Обкладинка: я + MJ

12.03.2026

Dies Irae

Біосфера генерує
механічних янголів,
планета сміється
останньою, нас
примусово посуває,
обмежує ареал,
ми гадали, що
перегинаємо палицю,
насправді перегнули
собі хребта, і в'язи
тріщать та стогне
метал дифирамби
поламаній пам'яті,
алюмінієві троянди –
зім'яті серця, не омине
нас чаша ця, лишається
здирати з монітору
майбуття батьками дані
імена, недобра воля
зберегти себе ціною
чужого життя простеляє
дорогу під крила розбитих
енергоблоків, засинає
емпатія, але, на щастя,
це тимчасово, через
12 000 ранків настане
стабілізація, на зігріте
каміння виповзе
збожеволіла комашня,
укладе пакт мутуальної
підтримки з лишайниками,
стане поліпшена
цивілізація...

Обкладинка: я + MJ

12.03.2026

Cogito ergo сум

Стискаються брови,
коли вздовж тіла
розтинає сум, немов
здійняти прагнуть
гостру ту вагу та
виблювати, мовби
народити, замість
свинцю – красу,
через обличчя вісь,
продовження хребта,
утворена під тиском хвиля,
останній бастіон побитої
тварини перед хаосом
збожеволілих тварин,
двосічний дах над
малюнком дитини,
коли дитина малює дім...

Обкладинка: я + MJ

10.03.2026

Надір

Сонце повернулося, але
мовчать електростанції,
ворожий спис загнав зиму
під шкіру паровим турбінам,
ротори застигли без вогню,
вода змішалася із тишею,
і почувається, мов брухт,
левіафан із багатьма серцями,
у яких уперто так змагався
пульс, та стрілки у старих
манометрах спочили на нулі,
і на новому індикаторі нема
трьох заповітних тисяч,
деінде вже немає й індикаторів,
нема й роїння на обмотках синіх бджіл,
натомість наполегливість
перед обличчям життєзабезпечення
на противагу суму видихає дим
з високих труб, і на резерві
змученому розганяє кров
КВГМами клітинам зніченим у темряву,
якої менше вже на кут земної вісі,
тож ввижається подеколи,
що на чорно́земі такім
либонь і труп повзтиме,
поки не воскресне...

Обкладинка: я + MJ

03.03.2026

Епітафія

Сонце цілує крізь вікна
вицвілі візерунки шпалер,
занехаяні будинки містять
артефакти зголоднілої душі,
золото стікає на повіки,
закінчення нервові стигнуть,
проростає сома в стіни
через тріщини в штукатурці,
у легенях набрякає пил
облущеного у "не хочу"
"хочу", засинай і довго спи,
у сні виводь "ЖИТТЯ" каліграфічно,
довіряючи позасвідомим хвилям,
вір (без віри) – навіть у рослиннім
стані ти – кульбаба, зайнята
поділенням клітин, Та Хто
Сидить в Скалі, та тче поміж
цеглин мереживо тканин,
упертих в поступі малім,
невидимім подеколи й собі самим,
і час утрачений насправді
зв'язано в спіралі кислоти,
що на межі останнього згасання
стане епітафією мрій – про те,
як грають пелюстки і пурхає
насіння на родючіші ґрунти,
лептонами твоїми теж угноєні...

Обкладинка: я + MJ

За моральної підтримки ChatGPT

02.03.2026

[…]

Коротка мить балансу на хиткій
конструкції обманює жаданим
вприском допаміну, відчуваєш,
ніби можна не старатися вже,
та якщо даси собі розслабитися,
регіт божевільний виривається
зі схрещених палиць, замотаних
сяк-так, сяк-так прибитих цвяхом
заіржавілим – яка нездарність!
трясця твоїй матері, такі фортеці
не стоять у буревоях, звісно, ще
не час, треба зібратися, авжеж,
треба мовчати, видихати (вічно)
рано, знаю-знаю, зуби зроблені
для того, щоб перегризати вузол
гордіїв на горлі, уперед і вгору,
мавпи, чи зібралися не здохнути
ніколи? – добре, добре,
капітан, мій капітане, дай бодай
присісти трохи, глиняні судомить ноги,
не призвичаєні до перенавантажень
протягом років, повіки роздирає
доля на свою нікчемне значення,
які були раціональні зерна – перетерті
борошном богів з неситими гримасами
й загаслими очами, випалено дизель,
зупиняюся серед спустошених полів,
і знав би як, то повбивав би, знав би як,
то запобіг, не допустив би, знав би як,
тоді зцілив би, знав би, гори зворотив,
опору мав би, витряхнув з планети б...
деяких, але наразі залишається – вдихати,
й несміливо видихати, роздивлятись
під ногами (глиняними) будівельні
матеріали, (в міру жалюгідних сил)
здіймати й лаштувати риштування
для червоної калини, сподіваюся,
їй стане резильєнтності загоїти розриви,
сподіваюся, що дочекаємось разом
весни...

Обкладинка: я + MJ

28.02.2026

AMOR FATI

Творчість Максима Холявіна